Журналістка, мисткиня, громадська активістка, волонтерка, а згодом — військовослужбовиця й операторка бойових безпілотників. Лана Чорногорська, відома за позивним «Саті», прожила лише 26 років, але встигла залишити помітний слід у житті багатьох людей.
Її шлях розпочався у Запоріжжі — і саме на Запорізькій землі 1 січня 2026 року він трагічно обірвався.
Історію дівчини розповідає memory.zoda.gov.ua.
Від Запоріжжя до Харкова: пошук власного шляху
Лана Чорногорська народилася 13 вересня 1999 року у Запоріжжі. Згодом її життя було пов’язане з різними українськими містами. Вона навчалася у музичному коледжі в Дніпрі, жила у Києві, Львові та інших містах.
У 2020–2021 роках вона працювала журналісткою у харківському медіа «Люк». Водночас займалася мистецтвом, фотографією, культурними та громадськими проєктами. Лана постійно шукала можливість говорити про те, що вважала важливим, і допомагати іншим.
Але війна змінила все. 24 лютого 2022 року Лана перебувала у Києві. Практично від перших днів повномасштабного російського вторгнення вона долучилася до волонтерської роботи. Вже з 28 лютого жила у волонтерському штабі та допомагала організовувати підтримку тим, хто її потребував.
З часом Лана вирішила йти до війська. Перед службою вона проходила підготовку та опановувала роботу з безпілотними літальними апаратами. У 2024 році дівчина приєдналася до підрозділу «Удачники» Української добровольчої армії. Там «Саті» стала операторкою безпілотних систем.
Для самої Лани особливим у роботі з дронами було відчуття польоту. У спогадах про неї ця риса стала майже символічною: літати для «Саті» означало бути вільною.
Останній день «Саті»
1 січня 2026 року Лана виконувала бойове завдання у Запорізькій області. Під час виїзду з позицій її вразив російський безпілотник. Отримані поранення виявилися смертельними. Лані було лише 26 років.
За даними меморіального проєкту RECвієм, напередодні Лана записала повідомлення друзям, а у телефоні залишила нотатку з настановами для рідних і близьких. Її незавершений запис закінчувався словами: «І ви, мої харків’яни, я вас люблю».
Повернення додому
6 січня 2026 року з Ланою Чорногорською попрощалися у Києві. Провести «Саті» прийшли її друзі, побратими, посестри.
7 січня Запоріжжя зустріло свою захисницю в межах церемонії «Герої на щиті».
Скорботний кортеж пройшов вулицями міста. Запоріжці виходили віддати останню шану військовослужбовиці. Лану Чорногорську поховали на Осипенківському (Правобережному) кладовищі Запоріжжя.
Посмертно вона була відзначена нагородою виконавчого комітету Запорізької міської ради «Честь та слава». У березні 2026 року Національна спілка журналістів України також включила ім’я Лани Чорногорської до переліку медійників, які загинули на військовій службі у роки повномасштабної війни.
Життя, яке не вимірюється роками
Її шлях проходив через Запоріжжя, Дніпро, Львів, Київ, Харків і зрештою — через фронт. Вона могла залишатися в цивільному житті, але після початку великої війни обрала спочатку волонтерство, а потім службу.
Лана «Саті» Чорногорська загинула там, звідки почалася її власна історія — на Запорізькій землі. Їй назавжди залишилося 26.
А для Запоріжжя її ім’я залишилося серед імен тих, хто віддав за Україну найдорожче — власне життя. Петиція про присвоєння героїні України:
https://www.google.com/goto?url=CAESaQHrOzAVXarHaJ8Ufty0nyESZN4UY38aLAmRAj1o39ny7MU0utR7HPDhOo2Jw66HyOy0GV567vb4_B-3rBVImTfqs_xRAjBAF4EULegu_aOVXPFkAeOJz7vrxaOkBIMSzKij8PsB3j-aJw
Читайте також: Росіяни полюють з дронів по автівках на Запоріжжі: загинула людина
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp