Новомиколаївка — селище, яке знаходиться в 65 км від Запоріжжя. До фронту звідсти близько 25 км і, здавалося б, це наразі тиловий населений пункт. Проте вже два місяці ворог систематично скидає на нього КАБи та атакує дронами, стираючи вулицю за вулицею, змушуючи людей залишати домівки в пошуках більш безпечного місця.
До початку повномасштабного вторгнення в селищі проживало близько 12000 людей, зараз залишилось менше половини. Примусову евакуацію населення з Новомиколаївки поки не оголошували, але родинам з дітьми радять виїхати.
Днями наважився виїхати з селища, в якому прожив усе своє життя, 61-річний Віктор, який є опікуном для трьох своїх онуків. Чоловік говорить, що до останнього сподівався, що виїжджати не доведеться, але ворог руйнує селище кожного дня, “підбираючись” все ближче до його хати.
Як відбувалась евакуація — репоратжі 061.
“На днях у городах гепнуло, метрів за триста”, — говорить Віктор і показує рукою кудись в сторону.
Разом зі своїм сином та трьома онуками він живе в хаті, яку колись будували ще його батьки. Розповідає, що в Новомиколаївці народився, в школу ходив, працював, женився і все життя жив. Тепер тут поховані батьки, донька (мама трьох онуків, на якими він оформив опіку) і дружина.
“Треба дітей в безпечне місце вивозити. У мене троє онуків: старшій на днях 18 років виповнилось, хлопцю, дасть Бог, скоро 14 років і меншій також скоро 11-ть” — каже він.
У нього є син, який воював і зараз має відстрочку. Тож, він лишиться доглядати за будинком і господарством. Віктор разом з дітьми поки буде у Запоріжжі. Їдуть у транзитний центр, що буде далі — не знає.
“З яким серцем їдете?”, — питаємо.
Пауза. Віктор мовчить і на мить виникло відчуття, що він плаче, але всередині.
“Краще не питайте з яким серцем”, — знаходить в собі сили продовжити розмову чоловік.
Він розповідає, що в селі кожен день лунають вибухи. Було таке, що і в підвалі доводилось ховатись.
“Як “Шахед” летить, то в підвал можна заховатись. А як КАБ летить, то тихо-тихо, а потім як бабахне і вже після того читаю в телефоні “в сторону Новомиколаївки КАБи”. Діти з сином в підвалі бувало сиділи, а дід, як “наблюдатель” у дворі”, — намагається жартувати чоловік.
Він говорить, що діти бачать, що він спокій зберігає і самі не нервують.
“А як вам не нервувати вдається?”
Дістає з кишені заспокійливе:
“Та от без них ніяк. Антистрес мій”.
Родина зібрала речі ще з вечора. Кажуть, беруть з собою лише найнеобхідніше. Віктор “прихопив” набір інструментів.
“Беру плоскогубці, викрутку… ну а як без інструментів”, — пояснює.
Діти попрощались з папугою, який поки залишиться в будинку.
Віктор вийшов з двору останній:
“Ще зустрінемось”, — звернувся він до домашнього песика.
В сусідніх будинках вже порожньо — люди виїхали. В самому селищі час від часу через обстріли немає світла.
Начальник сектору взаємодії з громадами Олександр Несторов розповідає, що безпекова ситуація тут дуже напружена. Громада обстрілюється буквально щодня. Наразі в Новомиколаївці залишається близько 30 дітей, але люди постійно звертаються до поліції з проханням допомогти виїхати.
“Ворог б’є по цивільній інфраструктурі, магазинам, приватним будинкам. За Новомиколаївку вони взялись міцно десь два місяці тому”, — розповідає правоохоронець.
Його колега, поліцейський офіцер громади Владислав Бондаренко додає, що в селищі кожен будинок має пошкодження.
“Десь просто вибуховою хвилею пошкодило, а є прямі влучання”, — показує зруйнований будинок у двір якого влучив КАБ. Будинок не витримав — впали стіни і дах, поруч — вирва. Родина вціліла, але жити там більше неможливо, тож зібралися і виїхали.
Поліцейські говорять, що кожен день спілкуються з місцевими, розповідають про небезпеку та закликають евакуюватися.
На під’їзді до Новомиколаївки будуються антидронові тунелі, які можуть зупинити fpv-шки, але не здатні захистити людей від КАБів та “Шахедів”.
Джерело: 061.ua
