Запоріжжя стало справжнім медичним і соціальним хабом для тисяч переселенців. За останніми даними, на Запоріжжі під наглядом медиків перебувають понад 2100 людей із ВІЛ, і показник виявлення інфекції в регіоні останнім часом зріс на 25%. Проте є і хороша новина: майже 95% пацієнтів отримують антиретровірусну терапію (АРТ), що дозволяє їм жити довго і безпечно для оточуючих.
Пані Людмила – соціальна працівниця та психологиня благодійної організації «100% Життя». Її власна історія почалася з вимушеного переїзду з окупованого Донецька. Зараз вона щодня працює з ВІЛ-позитивними людьми у Запоріжжі, розвіює міфи та пояснює, чому ВІЛ – це давно не вирок.
Під мікроскопом: що таке ВІЛ та як він працює
Сприйняття ВІЛ у суспільстві досі часто оповите страхами 1990-х років. Багато хто вважає його хворобою маргіналів або швидким вироком. Тому ми вирішили почати з самих основ — як вірус діє на фізіологічному рівні.
— Впродовж тривалого часу ВІЛ вважався небезпечною хворобою, від якої немає порятунку. Давайте глянемо на нього під мікроскопом. Що таке ВІЛ і як він поводиться в нашому організмі? — ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини, він вражає нашу імунну систему. Але зараз є дуже дієве лікування — антиретровірусна терапія. Якщо людина приймає її щодня, ВІЛ стає просто хронічним захворюванням, з яким можна повноцінно жити. Під дією ліків вірусне навантаження в крові падає, а клітини CD4 (це ті клітини, які розпізнають інфекції та захищають нас) продовжують працювати так, як і повинні.
— Тобто небезпека виникає тоді, коли вірус знищує певну кількість цих клітин CD4? Як це взагалі вимірюється? — Саме так. Клітини CD4 — це головна мішень ВІЛ. Аналіз крові показує стан імунної системи. Якщо кількість CD4 падає, імунітет руйнується. Інший показник — вірусне навантаження, тобто наскільки швидко вірус розмножується. Якщо кількість CD4 падає нижче критичного рівня (менш ніж 10 клітин), настає четверта стадія ВІЛ — СНІД (синдром набутого імунодефіциту). Тоді виникають опортуністичні хвороби — інфекції (туберкульоз, злоякісні пухлини), які розвиваються виключно через ослаблений імунітет. З цієї стадії підняти людину вже майже неможливо, тому критично важливо почати приймати терапію до того, як показники впадуть.
Підступність симптомів та шляхи передачі
За опитуваннями минулих років, понад 60% ВІЛ-позитивних українців не знали про свій статус. Основна причина криється в тому, що хвороба може не проявляти себе роками, поки людина веде звичайний спосіб життя.
— Але ж людина може жити і навіть не підозрювати про свій статус. Як у повсякденному житті зрозуміти, що час бити на сполох? — Це найскладніше. Перші ознаки можуть з’явитися через 6–8 тижнів після інфікування: температура, головний біль, збільшені лімфовузли, кашель, пітливість. Це дуже схоже на звичайну застуду. А далі настає латентний (прихований) період, який може тривати від кількох місяців до 15 років. Людина почувається добре. Але потім, на тлі знищення імунітету, хвороба прогресує. Підступність ВІЛ у тому, що без тестування ви не дізнаєтеся про нього вчасно.
— Існує багато упереджень щодо того, як можна заразитися. Наприклад, що ВІЛ передається миттєво при будь-якому контакті з інфікованим. Що з цього міф, а що — реальність? — ВІЛ — взагалі дуже нестійкий вірус. Він втрачає активність після 10-хвилинної обробки звичайним 70% спиртом, гине при кип’ятінні чи використанні побутових відбілювачів. Вірус передається лише через певні рідини: кров, сперму, вагінальні виділення та грудне молоко. Щоб інфікуватися, потрібна його достатня концентрація. Тому ВІЛ не передається через потискання рук, поцілунки, спільний посуд, туалет, басейн чи укуси комарів. А щодо сексу — якщо інфікована людина приймає терапію і її вірусне навантаження нульове, вона фізично не може передати ВІЛ своєму партнеру.
— А як щодо вагітних жінок? Існує думка, що у ВІЛ-позитивної матері обов’язково народиться інфікована дитина. — Зараз це неправда. Щоб захистити дитину, матері можуть зробити кесарів розтин. Після народження маляті призначають спеціальний сироп (АРТ) курсом до 1,5 років. Головне правило — категорично не можна годувати грудним молоком, немовля одразу переводять на адаптовані суміші. Після виведення материнських антитіл дитині роблять аналіз. Якщо вірусу немає — її просто знімають з обліку.
Що робити запоріжцям у разі ризику
Прифронтове Запоріжжя має досить розвинену мережу медичної допомоги та профілактики. Головне правило у кризових ситуаціях — діяти швидко.
— Якщо у людини стався незахищений контакт або ситуація з ризиком інфікування, що їй робити в Запоріжжі? — Існує постконтактна профілактика. Головне правило — звернутися за медичною допомогою протягом 72 годин після ймовірного контакту. Наприклад, у Запорізькому центрі СНІДу (при обласній інфекційній клінічній лікарні) є спеціальний кабінет. Лікар призначає профілактичні препарати, які видаються безкоштовно. Якщо пропити їх за чітким графіком, це повністю знищує можливість заразитися.
— А якщо людина прийшла, здала аналізи, і їй анонімно повідомляють про позитивний статус. Які її подальші кроки? — Швидкий тест — це ще не остаточний діагноз. Наш соціальний працівник направить вас до СНІД-центру. Там беруть розширені аналізи. Якщо діагноз підтверджується імуноферментним аналізом крові, вас ставлять на облік і видають терапію того ж дня. Навіть якщо у вас втрачені документи через переїзд — ліки все одно видадуть, а соцпрацівники допоможуть відновити папери.
— Ви згадали про терапію. Звучить страшно, адже це таблетки до кінця життя. Чи можна припинити прийом, коли стане краще? — Ні, це хронічне захворювання, припиняти лікування не можна. Раніше це була жменя таблеток з побічними ефектами. Зараз найчастіше — це лише одна пігулка на день. Усі препарати покриваються Національною службою здоров’я України (НСЗУ) і є безкоштовними. Колись ці ліки коштували космічних грошей, але завдяки боротьбі таких організацій як «100% Життя», «Позитивні жінки», зараз держава дбає про кожного пацієнта.
— Ваша головна порада читачам? — Тестуйтеся хоча б раз на півроку, навіть якщо довіряєте партнеру. Це безкоштовно і анонімно. Ми у «100% Життя» навіть можемо надіслати бокс для самоперевірки вам додому. А тим, хто вже має статус, я раджу бути прихильними до терапії: пийте ліки щодня, здавайте аналізи вчасно і живіть на всі 100%.
The post Як жити на 100% із ВІЛ: розказує запорізька спеціалістка first appeared on Портал Акцент.
