У Запорізькому обласному художньому музеї відкрилася виставка «АРТ 96/26. Від передчуття свободи до тримання тилу», приурочена до 30-річчя Конституції України. На ній представлено, відповідно, 30 робіт художників, котрі в 90-х сміливо шукали нову українську мову мистецтва.
В залі, яка лишилася для виставкової діяльності музею після нещодавнього «ущільнення», представлені твори з фондів та полотна, надані авторами, серед яких Дмитро Ціпунов, Ірина Гресик, Віктор Заруба, Антон Гуліч, Юрій Калашніков, Володимир Чайкін, Борис Гехт, Валентина Чікіна, Наталія Коробова, Віктор Рєпін, Борис Чудновський.
«Концепція виставки виросла з усвідомлення паралелі між двома епохами. 1996-й — момент, коли держава юридично закріпила свободу, якою запорізький андеграунд уже дихав. 2026-й — рік, коли цю свободу треба відстоювати зі зброєю в руках. «Конституція засвідчила свободу 1996-го. Виставка “АРТ 96/26” засвідчує, що ця свобода — досі тут», — ідея, що стала лейтмотивом експозиції» — йдеться у прес-релізі.
Послухаємо, як-то кажуть, з перших вуст.
«Ми тільки починаємо. Але вже виставляємо фонди»
Т.в.о. директора музею Леніана Алоян розповідає:
«Це концепція моя і співробітників. Ми разом прийшли до такої ідеї. Відбір робіт — також командна робота. Юлія Сергіївна Мартиненко дуже допомагала нам у цьому, бо вона працює у фондах, і Алефтина Федорівна Мєдвєдєва, звичайно, також надавала пропозиції й казала, що буде найкраще показати», — пояснює директорка.
Леніана Алоян, яка очолює художній музей два місяці, пообіцяла, що в майбутньому демонстрація робіт з фондів буде продовжена: «Ця виставка — перша, але не остання. Ми тільки починаємо свою роботу. Ми будемо показувати фонди, ми всіх будемо показувати». До кінця вересня музей готується ще до однієї важливої події — 55-річчя від дня заснування.
Водночас директорка говорить про евакуацію фондів.
«Наша головна задача зараз — зберегти те, що зібрали і зберегли наші фондовики. Я дуже вдячна їм за їхню працю». Три етапи евакуації вже підготовлені — і це, за словами пані Леніани, забирає левову частку робочого часу.
Яким чином евакуація корелюється з планами демонструвати роботи з фондів, керівниця не пояснила. Щоправда, пообіцяла нові формати роботи, за реалізацією яких порадила журналістам слідкувати у соцмережах.
Додамо, що перші три хвилі евакуації найцінніших експонатів з музейної колекції відбулися ще у 2022 році.
«Народилась нова українська художня мова»
Але повернемося до виставки.
Наукова співробітниця Юлія Мартиненко розширює контекст. Для неї «АРТ 96/26» — це можливість розповісти про те, яким насправді було творче життя Запоріжжя в 90-х.
«У ті часи народилася нова українська художня мова — вільна від ідеологічних обмежень, якою художники не боялися висловлювати своє творче бачення»,
— каже Юлія Мартиненко.
Юлія Мартиненко сподівається, що нинішня виставка стане початком нової серії.
«Нехай це буде “Образ 2026” — серія виставок, яка знайомитиме відвідувачів з часом, коли відкривалися нові галереї, коли художники сміливо розповідали про своє світобачення».
Принагідно нагадаємо, що у період з 1992 по 1999 рік відбулося вісім виставок «Образ. 90-ті». Ідея їх проведення належить митцям Дмитру Ціпунову та Володимиру Маковкіну, які ще 1989 року створили групу «Майстерня Транс-Арт». Запорізькі модерністи вирішили запровадити традиції весняно-осінніх салонів Парижа, щоб експонувати останні роботи запорізьких авторів, показати реальний зріз арт-ситуації (природно, у руслі мистецької якості), спостерігати розвиток мистецького життя міста.
У першій виставці із серії «Образ. 90-ті», що відкрилася в художньому музеї 24 березня 1992 року, брали участь 28 осіб, у наступних кількість учасників доходила до п’ятдесяти.
Дмитро Ципунов займався організацією перших п’яти «Образів». Допомагали Олена Невська та відома журналістка й експертка з питань сучасного мистецтва Світлана Олійник. Починаючи з 6-ї виставки, пані Світлана займалася організацією самотужки. Й віддавала належне керівництву й співробітникам Запорізького обласного художнього музею, які допомагали у цій складній роботі.
«Вони зупиняють тебе — і ти починаєш розглядати»
Мистецтвознавиця Алефтина Мєдвєдєва — людина, яка знає роботи нинішньої виставки, можна сказати, особисто. Деякі з них вона свого часу не тільки боронила перед чиновниками, але й дбала про їх придбання для музейної колекції.
«При всьому тому, що начальство приходило й казало: “Зніміть, приберіть”, — ми їх купили», — згадує вона.
Проходячи залами, пані Алефтина Мєдвєдєва зупиняється біля кожного полотна — і говорить про кожне як про окремий світ.
Жіночий образ Ірини Гресик, у якому присутні міфологічні, етнічні та фольклорні мотиви, вона називає «приголомшливо ніжним».
Зовсім інший настрій — у Бориса Чудновського, який умів знайти в людині щось особливе й подати це індивідуально, зсередини. Роздивляючись його портрет майстра по склу Олександра Тимошкіна, пані Алефтина звертає увагу на одне закрите око на портреті: «Оця деталь передає в образі усі тонкощі іронічної, серйозної, філософської особистості, з багатьма гранями і гумором. Складається враження, що він вам підморгує».
Борис Гехт, на її погляд, іде своїм шляхом: його живописно-декоративна інтерпретація наповнена внутрішньою динамікою, а образ «п’яної пляшки з п’яною чаркою» фіксує тогочасний настрій митця в суспільстві. Вірші, написані на звороті однієї з робіт, лише підсилюють це враження.
Наталія Коробова представлена натюрмортом з червоним посудом, а також роботою з гранатом. Алефтина Федорівна нагадує, що натюрморт був створений в той самий період, що й автопортрет художниці з червоним яблуком, а друга робота є відгуком мисткині на враження від Грузії, де вона побувала у творчій поїздці.
Мистецтвознавиця звертає увагу на цікаві творчі «перевертні». Наприклад, Валентина Чикіна — вихованка Палеського художнього училища, в традиції якого — увага до найдрібніших деталей мініатюри. Проте художниця у 90-ті звертається до масштабних образів і манери їх представлення.
«Ось «Пори року». Дуже продумана, дуже глибока робота. Вона співставляє теперішнє й майбутнє. І художниця, як той Парис, віддає яблуко найпрекраснішій – мамі… В стилістиці відчувається епоха Відродження, навіть в отих арочках і пейзажах на дальньому плані», — говорить мистецтвознавиця.
І тут же звертається до роботи театрального художника Володимира Чайкіна (єдиний представлений митець з області) «Літо в Акимівці», який, навпаки, у великому полотні виписує кожен листочок, кожну квіточку. Фігура ж дівчини створена не пістряво-декоративно, а вишукано-лаконічно, що наближає її до символу — спекотного літа, пишного й спокусливого.
«А на іншій картині Чайкіна дивує тонка тональна гама. Він суміщає, здавалося б, несумісне. Ніжні квіти, занавіска, ніжна фігура — і все це якось перегукується».
Поруч — «Вікно Чорнобиля» Віктора Заруби, яке мистецтвознавиця вважає піком удачі: «Це не плакат. Це робота — графічна, але дуже живописна, дуже емоційна, яка примушує зупинитися й замислитися».
«Подивіться: контрасти, контрасти… Ось він, час. Мабуть, митці щось бачили й відчували… Мали що сказати, й знали, як це підкреслити»,
— зауважує мистецтвознавиця Алефтина Мєдвєдєва.
Завершує цей мистецтвознавчий маршрут зіставлення двох зовсім різних художників — Юрія Калашнікова і Дмитра Ціпунова. Обидва за освітою інженери, обидва в мистецтві шукали перш за все гармонію і ритм. «Спільне — продуманість, прагнення, щоб усе було гармонійно. Прагнення знайти свою ритміку, свій особливий погляд на життя, у якому щось сьогодні так, а завтра інакше», — пояснює пані Мєдвєдєва.
Мистецтвознавиця задоволена, що виставка відбулася, а імена художників 90-х — вільних, розкутих, що в ритмі, ніжній чи контрастній сполуці фарб передають відчуття часу — знову звучать.
Шкода лише, що не всіх авторів, які і сьогодні мешкають у прифронтовому Запоріжжі, запросили на відкриття виставки. І хочеться зітхнути, не побачивши на ній роботи художників і художниць, які свого часу теж задавали вектор модерністського розвитку в художньому житті Запоріжжя.
Сподіватимемося, що наступних виставках будуть представлені їхні роботи. Молодій команді музею бажаємо не тільки захоплюватися новими форматами, а й ретельніше вивчати колекцію, ближче знайомитися з митцями, зважати на поради професіоналів і не нехтувати думкою багаторічних відвідувачів.
А запоріжців запрошуємо завітати на виставку «АРТ 96/26», яка триває в Запорізькому обласному художньому музеї. Вона того варта!/p>
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та з відкритих джерел
Сообщение «АРТ 96/26» — про художників 90-х, про 30 років Конституції і про те, що свобода досі тут появились сначала на Газета МИГ.