“Чи знали ви, що волошка Конки є ендеміком України? – запитують спеціалісти НПП «Великий Луг». – Це означає, що в природі вона росте лише на обмеженій території нашої країни. Її ніжні пурпурові суцвіття прикрашають степові ландшафти та є важливою частиною природного різноманіття. Через свою вразливість ця квітка занесена до Червоної книги України”.
Волошка Конки Centaurea konkae Klokov зростає на сухих піщаних ділянках – дюнах та терасах річок Дніпра і Конки. Витримує посушливі умови та пристосована до піщаних ґрунтів. Росте на Хортиці, наразі біля неї збираються за нектаром комахи.
Це ендемічний лівобережно-дніпровський вид. Бо зоною поширення рослини в Україні є Причорномор’я. Волошка Конки обрала за батьківщину Лівобережний степ (Запорізька область, Василівський район, острови Каховського моря – Великі Кучугури, навпроти села Плавні-Кам’янське та Дніпропетровська область – Царичанський район, околиці смт Курилівка).
Науковою мовою волошка Конки належить до родини Айстрових. Природоохоронний статус виду: зникаючий.
Росте поодинокими особинами, рідше невеликими групами. Страждає від антропогенного навантаження на екосистеми Дніпра та Конки (підвищення рівня води, руйнація островів Каховського водосховища та рекреація).
Дворічна трав’яна рослина з міцним вертикальним коренем. Стебло прямостояче, близько 50 см заввишки, гладеньке, слабопавутинисте, вгорі розгалужене, зі стрункими гілками. Віночки квітів блідо-пурпурні. Цвіте у липні-вересні, плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням.
Росте поодинокими особинами, рідше невеликими групами. Про розмноження та розведення у спеціально створених умовах відомостей немає. Господарське та комерційне значення: декоративне, медоносне, селекційне. Занесена до Європейського червоного списку. Охоронялася у орнітологічному заказнику загальнодержавного значення «Великі і Малі Кучугури»…
Волошка Конки – ще одне нагадування про те, наскільки цінними є українські степи та як важливо їх берегти.
Сообщение Ця волошка обрала за рідну землю Запорізький край появились сначала на Газета МИГ.