У Запоріжжі на базі медіахабу «КОЛО Space Hub» пройшла акція «Журналісти важливі». Захід об’єднав представників медіаспільноти та небайдужих мешканців міста, які вирішили підтримати донорський рух. До ініціативи долучилися журналісти, представники громадських організацій і пресслужб, які стали донорами крові.
До акції приєдналася і авторка цієї публікації, журналістка тижневика МИГ, яка вперше стала “донатором” крові.
“Кров поруч” : чому виїзні донорські акції життєво важливі для Запоріжжя
Запорізький обласний центр служби крові для проведення акції направив у медіахаб бригаду з восьми спеціалістів.
Медики розгорнули мобільну лабораторію, реєстратуру та донаційну зону, щоб якісно провести забір крові безпосередньо у “польових умовах”, якими власне і став медіахаб.
У таких виїзних умовах медики працюють із подвійною відповідальністю: їм необхідно не лише провести забір крові, а й неухильно дотримуватися всіх вимог безпеки, стерильності та холодового ланцюга під час її заготівлі й транспортування.
Водночас саме такі акції на робочих місцях допомагають залучити до донорства більше людей.
Перша заступниця директора КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Юлія Безручко каже, що корпоративні дні донора дають можливість здати кров тим, хто давно планував це зробити, але відкладав через брак часу або неможливість відвідати Центр служби крові.
«Працюємо над тим, щоб такі виїздні акції стали регулярними для Запоріжжя та області», – зазначила Юлія Безручко.
Організатори наголошують: головна мета ініціативи – залучити якомога більше людей до регулярного донорства. Адже потреба у донорській крові в прифронтовому Запоріжжі залишається стабільно високою, а її запаси необхідно постійно поповнювати.
Голова громадської організації «Сила розвитку», колишній бойовий медик 110-ї окремої бригади територіальної оборони Андрій Бобровнік також зазначає, що для Запоріжжя постійне поповнення запасів крові має життєво важливе значення.
«Як бойовий медик, я чудово розумію ціну кожної краплі крові. Через постійні обстріли та атаки ворога є поранені серед військових і цивільних. Закликаю кожного, хто має можливість, долучатися до донорського руху», – зазначив він.
Загалом до здачі крові у медіахабі доєдналося близько 20 журналістів, операторів, редакторів, релокованих медійників із тимчасово окупованих територій, а також представники громадських організацій
Люди, які щодня розповідають історії інших, цього разу стали частиною важливої справи.
Вони власним прикладом довели: допомогти тим, хто потребує крові, може кожен. Для цього достатньо зробити лише один крок – стати донором.
Акція «Журналісти важливі» показала, що запорізька медіаспільнота готова не лише висвітлювати важливі події, а й особисто активно підтримувати ініціативи, від яких залежить чиєсь здоров’я та життя.
«Було страшніше уявити, ніж здати»: власний досвід донорства
Чому цього не сталося раніше? Була серйозна хвороба у далекому дитинстві, через яку у студентські роки відмовили у донорстві крові. Потім не було часу, були перестороги…
Але цього разу стати донором вдалося.
Лікарі заповнили папери, провели опитування про стан здоров’я, я здала кров із пальця. Рівень гемоглобіну виявився високим, артеріальний тиск у нормі, вага тіла достатня.
Тому здавати кров можна.
Безпосередньо перед донацією випила солодкого чаю з печивом. Він допомагає швидше відновити рівень глюкози в організмі, забезпечує енергією та знижує ризик слабкості й запаморочення після здачі крові.
Лягла на спеціальне крісло. Руку здавили жгутом, попросили стискати-розтискати кулак. Медсестра вставила голку з трубкою у вену – і процедура розпочалася.
Загалом донація займає від 10 до 15 хвилин.
А тепер про відчуття.
Було цікаво і не страшно.
Так, у вену увійшла досить велика голка, але вмілі ручки медсестри зробили цю процедуру зовсім не болючою. Це як вщипнути шкіру на внутрішній поверхні ліктя.
Голка стерильна та одноразова, тому “лякалка”, що можна під час здачі крові чимось заразитися, просто міф.
До речі, після процедури не залишилося ні помітного сліду від проколу, ні синця.
Дивитися, як твоя кров наповнює контейнер, мені було навіть цікаво. Але можна й не дивитися.
А 450 мл взятої крові (а ще до 40 мл можуть взяти для дослідження) – це лише невеликий пакетик. Не думаю, що така донація може зашкодити здоров’ю або “знекровити”, якщо в організмі дорослої людини міститься від 4,5 літра крові (у жінок) до приблизно 6 літрів у чоловіків.
Одразу після донації було відчуття жару й трохи паморочилося в голові. Втім, цей стан тривав недовго – після короткого відпочинку та склянки чаю самопочуття повністю відновилося.
Як кажуть лікарі, це нормальна реакція організму на зменшення об’єму крові та зміну тиску, яка зазвичай минає, якщо випити води або соку, з’їсти щось солодке та відпочити.
А ще, як запевняють медики, після донації організм досить швидко відновлюється. Уже за 20 годин поповнюється втрачена плазма, на еритроцити піде трошки більше часу. Кров постійно оновлюється, а необхідний об’єм організм компенсує, використовуючи свої природні резерви – так звані депо крові.
І це корисно для здоров’я донора: запускається процес оновлення організму, стимулюється імунітет, знижується ризик розвитку захворювань серцево-судинної системи та тромбозів.
Не буду приховувати, на душі приємно від того, що зроблена добра справа. Усі хвилювання перед донацією відходять на другий план, коли розумієш, що твоя кров може допомогти іншій людині, а можливо, навіть урятувати їй життя.
Наступного разу здати кров можна буде вже через два місяці. Сподіваюся, ця донація точно не стане для мене останньою.
Чому донорство під час війни дуже важливе
Від початку повномасштабного вторгнення рф навантаження на систему крові в Україні зросло на 60 відсотків. При цьому система працює виключно завдяки українським донорам: кров із-за кордону не імпортують.
Щодня донорська кров та її компоненти рятують поранених військових, постраждалих у ДТП, породіль, дітей та дорослих під час складних операцій, пацієнтів із важкими хворобами.
За стандартами ВООЗ Україна потребує 33 донори на 1000 населення.
Ще до “великої війни” в цілому по Україні задовольнялися потреби на рівні 11 донорів
Для прикладу, для оптимальної роботи Запорізького обласного центру служби крові потрібно більше ста донорів на день.
Як розповідають лікарі Центру, наразі маємо таку ситуацію, що багато постійних донорів виїхали з Запоріжжя до безпечніших регіонів або стали на захист України в лавах ЗСУ.
Тому дефіцит крові у нашому прифронтовому місті є. І не тільки рідкісних груп, а й найпоширеніших – першої та другої.
Юлія Безручко зазначає, що навіть одна донація крові (це 450 мл) має надзвичайно велике значення:
– Від одного донора ми можемо отримати три компоненти крові – еритроцити, плазму та тромбоцити, які можуть бути використані для різних пацієнтів.
Саме тому донорську кров вимірюють не літрами, а врятованими життями.
Одна донація – це шанс на життя одразу для трьох пацієнтів.
Еритроцити необхідні при анемії, травмах, пов’язаних з крововтратою, шлунково-кишкових кровотечах, крововтратах при оперативних втручаннях, пологах.
Тромбоцити найчастіше потребують пацієнти з онкогематологічними захворюваннями на стадіях, коли проходять хіміотерапію.
Плазма – при опікових хворобах, гнійно-септичних процесах, гемофілічних кровотечах, тромбозах
У світі досі не існує штучного замінника людської крові. Її неможливо створити в лабораторії чи виготовити промисловим способом – єдиним джерелом крові та її компонентів залишається людина.
Саме тому медики закликають жителів Запоріжжя долучатися до системного та регулярного донорства. Лише завдяки постійному поповненню запасів крові лікарі можуть вчасно допомагати пораненим, важкохворим і всім, хто щодня потребує переливання.
Долучайтеся, якщо не маєте протипоказань.
У Запоріжжі здати кров можна у Запорізькому обласному центрі служби крові за попереднім записом.
Графік роботи: понеділок-п’ятниця, із 8:00-13:00 години
Телефони для запису: 067 141 00 13 або 067 141 00 15 (телефонуйте з 13:00 до 15:00).
Читайте докладніше, як підготуватися до донорства крові
Фото – авторки
Сообщение Бути донором – зовсім не страшно: журналістка МИГа про свій перший досвід здачі крові появились сначала на Газета МИГ.