Олексій Юков, який очолював групу «Плацдарм», що займалася пошуками загиблих військових, загинув на лінії зіткнення.
Про це повідомили його дружина Євгенія – директорка Слов’янського краєзнавчого музею, та військовослужбовець Сергій Гнезділов.
За даними Гнезділова, Юков зазнав смертельного поранення під час ексгумації тіл на лінії зіткнення.
“Більшу частину свого життя він повертав загиблим імена, жив в Словʼянську. Його імʼя – це про Український Донбас та повагу до кожного загиблого, якого він повернув рідним”, – написав Сергій про друга.
Значну частину свого життя він присвятив поверненню із забуття імен тих, хто віддав життя за Україну. Його ім’я назавжди вписане в історію нашої держави та її героїв.
“Олексій Юков роками повертав додому душі загиблих, – написала журналістка Ольга Герасим’юк. – …Тільки так він їх називав. Інколи це були тіла лише – понівечені, ссохлі, страшні, без жодних ознак, коли можна встановити ім’я. Імені не було – були душі. Душі солдатів Другої світової, потім воїнів цієї… Щодня йшов їх шукати … І сьогодні востаннє теж…
Льошу не можна пояснити словами. Це – абсолютне добро, честь і совість без жодної плямочки… Дружити з ним, говорити з цим хлопцем, пам’ятати твердий потиск його руки – це особливе щастя …І це океан горя – оце «загинув», всі океани світу…
Донецький степовий чоловік, вірний, затятий, сильнющий і неймовірно ніжний, – фактично з такої тонкої матерії він і складався. Льоша нещодавно з Женею своєю пускали на воду вінок у День пам”яті закатованих і загиблих у російському полоні і проказував від їхнього імені – «і ми повернемось крізь час… Залишається вірити. Льошина душа вдома”.

“Ми …втратили легенду. справжню, велику, дивовижну людину, масштаби особистості якої важко осягнути. З ним говорили мертві. Він чув їх голоси. Він повертав полеглих додому. Він шукав їх, збирав по шматочкам, і повертав додому”, – пишуть друзі-волонтери.
Та посмерття не щадить навіть тих, хто обслуговує його щодня.
Сообщение Ми втратили Олексія Юкова, який повертав додому души загиблих військових появились сначала на Газета МИГ.