Півтора року під окупацією, втрата сина на війні, виснажлива й довга дорога до Запоріжжя, рік в орендованих квартирах — і нарешті власне житло. Але не встигли видихнути, як росіяни знову «наздогнали» їх. Це історія Андрія та Лідії — родини ВПО, які виїхали з окупованого села Барвинівка Михайлівського району до Запоріжжя. Сьогодні, 10 серпня, ворожа керована авіаційна бомба ледь не зруйнувала їхню квартиру, а самі вони дивом залишилися живими.
Далі — у репортажі 061.
Повітряні сили та моніторингові канали повідомили про загрозу авіаційного удару. Ворожі літаки вирушили на пускові позиції, і вже за кілька хвилин КАБи вдарили по Запоріжжю. Кілька бомб влучили по житлових кварталах: пошкоджені та зруйновані багатоквартирні будинки. У Космічному районі Запоріжжя одразу в кількох будинках вибило вікна та пошкодило балкони, вибуховою хвилею потрощило квартири, а у дворі спалахнули автомобілі.
Квартира 70-річної пані Тетяни розташована у першому під’їзді. У момент атаки жінка була вдома. Каже, що чула, як щось летить, але вибух стався настільки швидко, що вона не встигла нічого зрозуміти.
«Все сталося настільки швидко, як то кажуть: “Раз, два, три — і вибух”. Вдома вікон немає, дверей немає, а далі ще не дивилась, не знаю. Я вискочила босоніж, навіть взутися не встигла. Сиджу у дворі і чекаю сина. Мене сюди на руках доніс чи волонтер, чи рятувальник. Навіть і не зрозуміла», — каже жінка.
Вона ще досі перебуває у шоковому стані. Під час розмови з психологинею, яка працює з постраждалими на місці, курила цигарки одну за одною. Говорить, що дуже хотіла б повернутися у свою квартиру.
Неподалік від неї помічаємо літню жінку, яка сидить на стільчику й тримає в руці повідець. За кілька днів їй має виповнитися 87 років. Все своє життя жінка прожила в Комишувасі, але на початку повномасштабної війни донька забрала її до себе в Запоріжжя.
«Я була вдома, мама — в кімнаті лежала. Ми не очікували, бо писали в каналах, що летить на Розумівку, а тут воно як бахнуло», — говорить жінка.
Після вибуху вони швидко вийшли на вулицю. Із собою забрали песика, а кіт залишився у квартирі.
З перебинтованою рукою та розгубленим виглядом у дворі стоїть 85-річний Віктор Костянтинович. Чоловік разом із дружиною приїхав у гості до зятя.
Розповідає, що тільки-но сіли у машину, як стався вибух. Його машина і машина зятя повністю розбиті й ремонту не підлягають. Квартира родичів також потрощена.
За лічені хвилини на місце прибули рятувальники ДСНС, поліцейські, медики та волонтери. Палаючі автомобілі швидко загасили та одразу почали надавати людям першу допомогу.
У дворі, перед другим під’їздом, помічаємо чоловіків та жінок, які щось жваво обговорюють. Виявилося, що одна з родин буквально місяць тому купила квартиру в понівеченому будинку. Люди не відмовилися від спілкування та розповіли, де були під час вибуху.
«Ми взагалі з села Барвинівка Михайлівського району. Виїхали 1,5 року тому. У цьому будинку, на другому поверсі, у нас квартира. Жінка вдома була. Все сталося дуже спонтанно. Жінку врятувало те, що вона сиділа за стінкою, а ми з сином були не вдома. Жінка казала, що свисту не було і все сталося миттєво. Вибух — і все вилетіло», — говорить Андрій.
Його дружина, пані Лідія, розповіла, що була на кухні — варила компот.
«Вимкнула газ, сіла в куточку, щоби в телефоні глянути, бо була тривога і загроза КАБів, і буквально секунда — вибух. Все полетіло. Пройшлась по хаті, глянула у дворі — дим, машини загорілися. Все вибито: вікна, двері, балкон, телевізор. Я злякалась, у мене аж вуха заклало, і я швидко в коридор вибігла, бо думала: а раптом ще вибух. Двері відкрила і побачила людей. Думаю: ну раз люди там, то і я вийду», — ділиться жінка.
Вона взяла із собою наплічник. Каже, що це їхня «тривожна валіза», в якій зібрані всі документи. Мовляв, це ж головне.
Подружжя розповідає, що вирішило оселитися в Космічному районі, бо грошей вистачило саме на цю квартиру. На запитання, що тепер робитимуть, відповідає:
«Що людям, те й нам. Будемо прибирати, а куди нам їхати? Ми під окупацією, під тими фашистами жили. Ми будемо тільки в Україні, тільки тут. Я працюю, це сьогодні так вийшло, що вихідний. Будемо триматись. Квартиру шкода, обідно дуже, бо тільки ж купили квартиру і таке сталося. Але то все чепуха. У нас менший син “лежить” на Кушугумському кладовищі, під Бахмутом загинув», — додає Андрій.
З окупованого села вони виїжджали вісім діб.
«Нас і допитували, і назад розвертали. Довго розказувати — і ви плакати будете», — каже Андрій.
Трохи прийшовши до тями після шоку, люди вийшли прибирати скло біля будинку, хтось розбирав речі в пошкоджених квартирах, інші розглядали понівечені автівки, намагаючись зрозуміти, що робити далі.
На місці продовжують працювати всі дотичні служби. Кількість постраждалих постійно зростає. Станом на 14:00 відомо про 24 постраждалих, серед них є діти.
Джерело: 061.ua
