“Близько 20 кілометрів до лінії фронту”. Кожен день ця фраза лунає з телевізійних етерів, коли розмова заходить про місто Запоріжжя. З червня безпекова ситуація в обласному центрі значно погіршилась. Спочатку ворог тероризував запоріжців щоденними ударами КАБ, а зараз — на транспорт і людей практично цілодобово полюють fpv-дрони. Сигнал повітряної тривоги лунає в місті, здається, постійно. Втім, життя тут триває так само: люди їздять на роботу, ходять в магазини чи аптеки. А вже менше ніж за тиждень розпочнеться новий навчальний рік і діти підуть до шкіл. Тож питання “Де знайти найближче укриття?” — це не про цікавість, а про збереження життя.
Запорізька влада багато говорить про міську онлайн-мапу, на яку нанесено (!) 628 об’єктів: 36 сховищ, 5 протирадіаційних та 587 найпростіших укриттів. На цій мапі можна знайти адресу найближчого укриття, прокласти маршрут, побачити хто є його власником та яка місткість.
Журналісти 061 вирішили перевірити актуальність даних онлайн-мапи та на власні очі побачити ті самі укриття та чи можуть люди ними скористатись. Запропонували долучитись до нашого рейду в.о. голові Запорізької міської ради Регіні Харченко. Вона не відмовила. Зустрілись на площі Митців. Тут сквер, фонтан, магазини, кафе, зупинки громадського транспорту, пішоходні зони, де щодня гуляють містяни та родини з дітьми. За якими адресами будемо перевіряти укриття, заздалегідь не попереджали.
Очікування та реальність вже на першій локації
Перш ніж вирушити на першу локацію, просимо пані Регіну дати загальну оцінку мапі. Вона говорить, що на її погляд 70% даних, нанесених на мапу, відповідають дійсності.
“Кілька разів перевіряла самостійно. Мапа, можливо, містить погрішності стосовно балансоутримувача. Ми намагались всіх балансоутримувачів попередити про те, що перше — укриття мають бути відкритими, без жартів”, — говорить Харченко та додає, що звільнення — це найпростіший спосіб попрощатись з тими, хто цього не розуміє.
Щоправда поки нікого не звільнили, але, як сказала секретар міськради, реакція точно є.
Другим важлим моментом, на якому вона наголосила, є порядок в укриттях.
“Керівники районних адміністрацій намагались провести комунікацію з головами ОСББ, бо саме у них є велика кількість підвальних приміщень, але деякі мешканці і голови ОСББ наполягають на тому, що це “наш під’їзд, наш будинок і взагалі вибачте — це тільки для наших мешканців”. Це не правильно з позиції цивільного захисту, з позиції людей — це можна зрозуміти, бо були випадки, коли люди лишали безлад і поводились негарно”, — говорить посадовиця.
Вона також сказала, що усвідомлює те, що “ми побачимо якусь історію “Not good”, але також розуміє і необхідність проведення таких рейдів.
“З червня ситуація загострилась і у людей виріс запит. Ми постійно рекламували мапу, але я говорила постійно і про те треба заздалегідь знайти укриття в районі, де ви працюєте чи проживаєте, знайти його і подивитись”, — каже Харченко.
Таємничий 21 квадратний метр
Відкриваємо мапу і бачимо, що поблизу з площею Митців є досить велика кількість укриттів. Одразу три з них мають бути в будинках за адресами вулиця Незалежної України, 68А та проспект Соборний, 190. Йдемо шукати першу адресу.
Ми обійшли п’ятиповерховий будинок із сторони площі, зайшли у двір, але слово “УКРИТТЯ” так і не знайшли. Ми запитали у відвідувачів кафе, співробітників закладів та місцевих мешканців і жоден й гадки не мав, де найближче укриття. На мапі зазначено, що укриття знаходиться на балансі КП “Градпроєкт”. Тож очільниця міста телефонує керівнику — Василю Полюсову. Він обіцяє швидко знайти інформацію. Поки він шукає, йдемо у двір будинку. Чоловік, який сидів на лавочці біля одного з під’їздів, запевнив, що укриття в будинку немає і наполегливо радив нам шукати його… в ресторані через дорогу.
Під’їзди зачинені. На вулиці тривога. Намагались потрапити в п’ятий під’їзд — набирали на домофоні номери квартир, але ніхто не відчинив. Так само не відчинили і в четвертому. На третьому під’їзді встановлено кодовий замок.
Регіна Харченко не витримала і вирішила набрати керівнику ОСББ — Максиму Охотіну. Слухавку взяв одразу. Керівниці міста він говорить про маленький розмір укриття, але коду від замка не називає.
“Ми бачимо, що укриття є на карті. Ми його обрали чисто рандомно і вирішили перевірити, але ми не можемо ніяк сюди потрапити. Немає таблички, немає доступу, немає номера телефону з ким зв’язатись, немає взагалі нічого. У нас є два варіанти: звільнити керівника КП “Градпроект”, або налагодити з вами співпрацю, щоб був доступ. Я розумію, що там 21 квадратний метр, але тут (на під’їзді) немає НІ-ЧО-ГО”, — говорить Харченко голові ОСББ.
Чоловік одразу “випалює”, що з двох запропонованих варіантів обирає співпрацю.
“Щодо мене, то я обов’язково виправлюсь і зроблю телефони, але там дуже маленьке укриття. Там ніяк інакше не зробимо”, — продовжує чоловік.
“Беріть Полюсова і облаштовуйте все, щоб можна було зрозуміти, що тут є. Або взагалі прибрати це укриття з мапи”, — відповідає Регіна Харченко.
Після останньої фрази голова ОСББ пожвавішав і в секунду заявив:
“Краще прибрати, бо там 21 квадратний метр без нічого”.
Керівниця міста обіцяє повернутись сюди у середу, 26 серпня і до того часу ОСББ і “Градпроект” мають ухвалити спільне рішення щодо подальшої долі укриття. Спойлер: в середу наші журналісти перевірили це укриття, але, на жаль, нічого не змінилося.
“Якщо воно є на карті, то воно має бути доступним, якщо воно недоступне, то навіщо його позначати на карті, як таке, що може зберегти чиєсь життя?
Дорогою до наступної локації Харченко телефонує на 15-80, щоби залишити заявку щодо зачиненого укриття. Відреагувати мають впродовж години.
“Важкий люкс” або “Манхеттен”
Переходимо до будинку 190 по проспекту Соборному. Ліворуч від входу в під’їзд помічаємо покривлену табличку “Укриття”.
“Одразу скажу, що мені не подобається. Табличка стара, на ній немає інформації про укриття, про відповідального, про площу”, — коментує Регіна Харченко.
У кутку таблички чорним маркером написано код від вхідної двері. Втім, вона була відкрита. Двері в укриття також.
“Тут навіть побілино. Це прекрасно. О, ви бачили цей “тяжьолий люкс”? Тут цілий Макнхеттен”, — спускаючись в укриття, жартома коментує очільниця міста.
Укриття велике, всередині є світло, стільці та запасний вихід.
Питань до цього об’єкту немає: адреса вказана вірно, табличка є, відчинене, доглянуте.
Втім, є нюанси.
Працівниці одного з магазинів, який знаходиться в цьому ж будинку, говорять, що разом з клієнтами кілька разів хотіли перечекати там атаку КАБів. Потрапити до під’їзду не могли. А код на табличці написали зовсім нещодавно. Аби підтвердити свої слова, вона показує фото в телефоні, зроблене 21 липня. На кадрі — зачинені двері під’їзду і табличка з написом “Укриття” без вказання коду.
Люди ховаються в іншому укритті. Воно знаходиться за цією ж адресою, в сусідньому з магазином під’їзді. Його мешканці дали ключ від домофону, щоби працівники та клієнти магазину у випадку загрози обстрілу могли заховатись. Ймовірно, вона каже про третє укриття помічене на мапі укриттів, яке ми також не змогли знайти.
Підземний перехід: укриття, до якого ще треба зуміти спуститися
Далі йдемо до підземного переходу на перехресті проспекту Соборного та вулиці Сталеварів. На відміну від попередніх адрес, його шукати не потрібно. Це добре відома містянам локація, де під час тривог та ворожих атак справді ховаються люди.
Колись майже весь перехід займали маленькі торговельні точки. Під час повномасштабної війни підприємців залишилися одиниці: тут досі продають книжки, аксесуари для телефонів, прикраси для волосся та цигарки. Під час тривоги цей звичайний міський простір перетворюється на місце, де десятки людей можуть перечекати небезпеку.
У 2025 році Вознесенівська райадміністрація уклала договір на базовий ремонт наземних частин переходу з ТОВ «Статусбудінжиніринг». Вартість договору — трохи більше 640 тисяч гривень. За технічним завданням підрядник мав демонтувати старе облицювання, обшити стіни профільованими листами, замінити полікарбонат, пофарбувати металеві конструкції, відновити сходові поручні та пофарбувати стіни.
Наземна частина переходу після ремонту справді виглядає трошки краще, але все одно грязно та неохайно. Але достатньо спуститися нижче, де на стелі та стінах видно тріщини й ділянки, де обсипалася штукатурка. Під час сильних дощів звідти можуть падати шматки оздоблення.
Ще одна велика проблема — доступність. Формально біля сходів є конструкції для спуску, але самостійно скористатися ними людині на кріслі колісному фактично неможливо. За чинними будівельними нормами ухил відкритого пандуса не повинен перевищувати 8%. Для переходів у різних рівнях мають передбачатися пандуси з нормативним ухилом або підйомні пристрої.
Крутий спуск складно подолати навіть батькам із дитячими візочками. Те, що має забезпечувати доступність переходу, для людини на кріслі колісному чи батькам з немовлям навряд чи стане реальним шляхом униз.
Харченко після огляду погоджується, що перехід потрібно доробляти.
“Треба зробити ремонт покрівлі, щоб людям на голову нічого не падало. Є питання по інклюзії. Я думаю, що всі переходи, які зараз є в Запоріжжі, вони є такими, і зробити їх більш доступними — це треба закладати великі кошти і потрібна велика реконструкція. Але те, що його треба доробити, з цим я погоджуюсь. Можливо треба переговорити з районною адміністрацією, щоб поставити якісь лавочки, де люди можуть перечекати годину чи дві у випадку тривалої тривоги”, — сказала вона.
Є й зовсім проста проблема, яка не потребує реконструкції за мільйони: біля одного з входів ми бачимо місце, де раніше була табличка «Укриття». Самої таблички вже немає — її або зірвали, або демонтували.
Хороше укриття, до якого мапа веде не зовсім туди
Після підземного переходу відкриваємо мапу знову. Зовсім поруч із ним бачимо ще одну позначку укриття. Якщо орієнтуватися лише на точку на екрані, здається, що потрібний вхід має бути десь буквально біля переходу. Але там його немає.
З’ясовуємо, що шукати треба приблизно за 150 метрів на вулиці Сталеварів, 8. Тут розташований великий гуртожиток для ВПО, який обслуговує КП «Запоріжремсервіс». Регіна Харченко дивиться на позначку в телефоні й одразу погоджується: її просто треба перенести у правильне місце.
“Треба його просто перемістити. Це найлегша задача”, — коментує вона.
Після попередніх точок ми вже готуємося до чергового квесту з пошуком входу або зачиненими дверима. Але цього разу все навпаки.
Без зайвих запитань ми спускаємося великими сходами до укриття. Кажуть, що воно відкрите цілодобово і під час тривоги сюди може зайти будь-хто — не лише мешканці гуртожитку. Напередодні ми вже окремо приходили сюди без попередження і тоді нас так само впустили та показали приміщення.
Всередині чисто й доволі просторо. Є місця для сидіння, ліжка, щоправда, без матраців, запас питної води, освітлення та туалет. Після підвалів, які доводилося шукати між під’їздами, домофонами та зачиненими дверима, це укриття виглядає майже зразковим.
Працівниця гуртожитку розповідає, що одна з небагатьох побутових проблем — каналізація. Час від часу туалет забивається, через що у приміщенні може з’являтися неприємний запах. Проте несправності намагаються швидко усувати.
Саме це укриття кілька років тому капітально приводили до ладу. У 2022 році КП «Запоріжремсервіс» замовило ремонт споруди цивільного захисту на Сталеварів, 8 майже за 6 мільйонів гривень. У переліку були ремонт стін і стель, санвузлів, вентиляції, освітлення та інженерних мереж.
Водночас ремонт цього укриття згодом став предметом кримінального провадження. За версією слідства, під час робіт до актів вносили роботи, які фактично не виконувалися, та завищували окремі витрати. Загальна сума ймовірно зайво сплачених коштів, за матеріалами слідства, становила близько 755 тисяч гривень (за двома актами). Нині обвинувальний акт у цій справі розглядає Дніпровський районний суд Запоріжжя.
Найкраще з укриттів, які ми побачили цього дня, виявилося відкритим, обладнаним і готовим приймати людей. Треба було лише спочатку здогадатися, що на міській мапі його поставили не зовсім там, де воно є насправді.
Харченко результатом явно задоволена. Просто з укриття вона записує відеоповідомлення керівнику КП «Запоріжремсервіс» із подякою. На нашому маршруті саме укриття цього підприємства виявилися найбільш доступними: одне ми без проблем знайшли на Соборному, 190, друге тут, на Сталеварів, 8.
Сховище, якого немає на мапі
Дорогою назад до Незалежної України, 68А, ми випадково знаходимо ще одне укриття.
На будівлі податкової служби з боку двору є відповідна табличка. На міській мапі цього укриття ми не знаходимо.
Харченко згадує, що колись близько трьох років працювала тут юристкою, і пропонує зайти всередину.
На рецепції охоронець просить назвати прізвище відвідувачки, хоча визнає, що впізнав її, телефонує керівництву й лише після отриманого дозволу проводить нас далі.
За пропускною системою справді розташоване велике обладнане підвальне приміщення, яким користуються працівники установи. Охоронець запевняє, що під час небезпеки сюди готові пускати й містян. Утім для випадкового перехожого здогадатися про це майже неможливо. На головному вході немає зрозумілої навігації, на міській мапі об’єкт відсутній, а в звичайний час потрапити всередину можна лише після погодження з керівництвом.
Виходить парадокс: частину укриттів мапа показує, але ми не можемо їх знайти або відчинити. А укриття, до якого нас справді провели, на мапі взагалі немає, але містить відповідну табличку та позначки зі сторони двору.
Повернення на Незалежної України: укриття знайшлося, але двері зачинені
Приблизно за 45 хвилин ми повертаємося туди, звідки починали. Цього разу біля будинку вже є представники КП Градпроект та ОСББ, які приїхали розбиратися із заявкою.
З’ясовується, що між під’їздами справді розташовані підвальні приміщення. Одне з них мешканці облаштували для себе: принесли стільці, матраци, постіль, воду та інші речі. Одне ніби-то належить якомусь комерсанту.
Але це не те міське укриття на 22 квадратні метри (саме стільки вказане на мапі), яке привело нас сюди. Приміщення КП «Градпроект» за іншими дверима. І вони… зачинені на замок.
Представники комунального підприємства розповідають, що приблизно місяць тому, під час комплексної перевірки укриттів, організованої головою ЗОВА Іваном Федоровим, приміщення було відкрите. А одразу після завершення цих перевірок виникла досить таємнича історія. Ми стали свідками наступного анекдотичного діалогу.
— Ось це приміщення належить КП Градпроект, — каже начальник відділу з питань цивільного захисту Вадим Худоконь
— Супер! Відчиняйте, — з нетерпінням каже очільниця міста Регіна Харченко..
— Це приміщення замкнуте. Хтось встановив сюди замок, якісь мешканці будинку. Це не ми встановлювали замок. Під час попередньої комплексної перевірки, яку організував Іван Сергійович (Федоров, — прим.ред), це укриття було відкрите. Зараз воно зачинене. Я викликав наряд поліції, щоб зафіксувати цей факт.
— А коли була перевірка?
— Десь місяць тому.
— Тобто ви хочете сказати, що хтось тишком-нишком, ніхто не бачив як та за цей місяць прийшов і встановив сюди залізні двері?
— Ні, двері були. Замок. Замок встановили.
— Голова ОСББ. А ви не знаєте, хто міг його встановити?
— Ні, я навіть не знаю, хто міг встановити.
— А раніше тут що було?
— Тут двері стояли. Ми ніколи цим укриттям не користувалися, користувалися власним укриттям.
На місце викликають поліцію, щоб зафіксувати відсутність доступу. Під час розмови з’ясовується й інша проблема, яку ми фактично побачили ще на початку маршруту: навіть якщо двері самого укриття відчинять, спочатку людині з вулиці треба пройти через під’їзд із домофоном.
В “Градпроекті” називають домофони однією з головних проблем таких укриттів. Голова ОСББ Максим Охотін каже, що на весь під’їзд проживають лише три людини, а інші мешканці виїхали. За його словами, залишити під’їзди постійно відкритими теж не вихід: у приміщення заходять сторонні, після чого мешканці скаржаться на безлад. Він пропонує інший варіант — організувати постійне чергування відповідальних людей біля таких укриттів через Центр зайнятості.
Харченко погоджується, що нинішня система не працює так, як повинна, і пропонує зібрати окрему нараду.
“Треба створювати комісії по кожному району, виходити, щоб у кожного укриття, яке нанесене на карту, була відповідальна жива особа з номером телефону, з доступом і в режимі 24/7 була готова відчиняти, зачиняти, наводити там лад і порядок”, — підсумувала вона після перевірки.
Щодо укриття на Незалежної України, 68А, остаточне рішення мають ухвалити після того, як приміщення нарешті відкриють та оглянуть. В мерії кажуть, що якщо воно потрібне мешканцям і людям, які можуть опинитися поруч під час атаки, необхідно забезпечити постійний доступ і визначити відповідальну особу. Якщо ж маленьке приміщення на 20 людей не має сенсу за наявності інших укриттів поруч, варто розглянути питання про його вилучення з мапи.
Що показала наша перевірка
Наш маршрут охопив лише кілька кварталів у центрі Запоріжжя. Тому робити з нього висновок про стан усіх міських укриттів було б неправильно. Хоча б тому, що в спальних районах міста, а особливо в Космічному, Шевченківському та Олександрівському районах, які значно частіше потрепають від різних атак, ситуація з укриттями ще критичніша.
Але експеримент показав іншу проблему: сама наявність точки на інтерактивній мапі ще не означає, що людина під час небезпеки зможе швидко знайти укриття і потрапити всередину.
За годину ми зіткнулися майже з усіма можливими сценаріями: укриттям без таблички, зачиненим приміщенням, домофоном на шляху до нього, сховищем, яке взагалі не вдалося знайти, неправильним розташуванням точки на мапі, недоступним для людей на кріслах колісних переходом і водночас цілком пристойним укриттям, куди сторонню людину готові пустити цілодобово.
“Ми з вами сьогодні проводили такі собі “оперативно-слідчі ді’” з пошуку укриттів. Одразу говорила, що питання будуть, тому що ви бачите, що різна комунікація між балансоутримувачами та керівниками ОСББ. Зараз треба брати створювати комісії по кожному району, виходити і щоб у кожного укриття, яке нанесене була відповідальна жива особа, — сказала вона.
Ми помітили, що на мапі не позначені підземні школи, які фактично і є укриттями. Запитали у секретаря міськради, чому ж так:
“Нам мають передати всю документацію щодо цих об’єктів. Вони введені в експлуатацію, але немає ще всіх документів щодо встановлення їх на баланс. Після цього вони будуть внесені на мапу”.
Для містян поки залишається простіший алгоритм: якщо укриття на мапі є, але воно зачинене або потрапити до нього неможливо, про проблему варто повідомляти. Міський контакт-центр «15-80» працює цілодобово. Звернення можна залишити за номером 15-80, а з мобільного — (050) 414-15-80 або (067) 656-15-80. Також влада запустила анонімний Telegram-бот @ZaporizhzhiaCheckShelterBot. Повідомити про зачинене укриття можна на гарячу лінію Запорізької ОДА 0 800 503 508 або до міського департаменту цивільного захисту за номерами (061) 787-57-10 та (098) 679-73-28. Якщо ситуація потребує негайного реагування, міська влада радить телефонувати 102. Найголовніша порада — спробувати завчасно пошукати на мапі чи самостійно найближче укриття біля вашого дому чи роботи, щоб у випадку реальної загрози, можна було максимально швидко дістатися безпечного місця.
Джерело: 061.ua
