Валерій Михайлович Стойчев – український історик, краєзнавець, музейник, генеалог, дослідник історії Запорізького краю, автор наукових, археографічних і науково-публіцистичних праць. Основні напрями його дослідницької діяльності – історія Олександрівська-Запоріжжя, історія Василівки та дворянського роду Попових, історія церковних громад, міського самоврядування й банківської справи Півдня України, генеалогія, історія репресій та нацистської окупації Запорізької області, джерелознавство і музейна справа.
Та особливе місце в його науковій діяльності посідає дослідження історико-архітектурного комплексу «Садиба Попова» у Василівці.
Життєвий шлях та освіта
Валерій Стойчев народився 8 травня 1978 року в селі Новоуспенівка Веселівського району Запорізької області. У 2000 році закінчив Запорізький державний університет за спеціальністю «Історія», а 2004 року здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у Донецькому юридичному інституті МВС при Донецькому національному університеті. Поєднання історичної та юридичної освіти значною мірою визначило подальший інтерес до архівних документів, правових актів, історії землеволодіння, дворянства, міського самоврядування та генеалогії.
Ще в студентські роки Стойчев визначив основні напрями своїх наукових зацікавлень. З 1996-го він досліджував джерела з історії банківської системи Російської імперії на Півдні України, історію банківської системи Олександрівська до 1917 року, а з 1998 року – історію дворянського роду Попових. Таким чином, інтерес до історії Садиби Попова виник задовго до його професійної роботи в музеї й став одним із найтриваліших напрямів його наукових студій.
Науково-краєзнавча діяльність
Важливим напрямом діяльності Стойчева стала історична публіцистика. З 2007 року він працював позаштатним кореспондентом запорізької газети «МИГ», де реалізовував авторські історико-краєзнавчі проєкти, присвячені храмам старого Олександрівська, почесним громадянам міста та окремим сторінкам його історії.
Паралельно Стойчев брав активну участь у діяльності наукових і краєзнавчих товариств Запоріжжя. Він є членом Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького, працював науковим секретарем товариства «Вознесенівка», був пов’язаний із діяльністю Запорізького генеалогічного товариства та історичної секції Запорізького товариства «Полонія».
У 2010–2014 роках Стойчев працював науковим редактором науково-редакційного підрозділу Запорізької обласної державної адміністрації, який здійснював підготовку та випуск багатотомного видання «Реабілітовані історією. Запорізька область». Він був співавтором і упорядником п’ятого та шостого томів цього фундаментального проєкту, присвяченого історії політичних репресій та долям репресованих мешканців області.
Садиба Попова як головний напрям досліджень
У червні 2012 року Валерій Стойчев розпочав роботу науковим співробітником Василівського історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова», а з жовтня того ж року став старшим науковим співробітником. У лютому 2014-го він був призначений виконувачем обов’язків директора музею, а з червня 2014 року – директором. Із червня 2016 року продовжив діяльність як виконувач обов’язків директора.
Державний архів Запорізької області зазначає, що документи й матеріали з історії музею та Садиби Попова були підготовлені за сприяння Валерія Стойчева, який у 2017–2021 роках очолював музей-заповідник.
Саме в період роботи у «Садибі Попова» його дослідницька діяльність набула системного характеру. Стойчев займався пошуком і введенням до наукового обігу архівних документів, дослідженням історії дворянського роду Попових, реконструкцією історії маєтку «Васильєво», вивченням палацового комплексу, його власників, господарської діяльності та історичного оточення.
Одним із результатів цієї роботи стала започаткована 2014 року серія «Василівська старовина», що об’єднала археографічні публікації та дослідження з історії Василівки й родини Попових. До серії увійшли, зокрема, «Спогади Лущинських: дворянська родина на зламі епох» (2014), «Сімейний архів дворянської родини Попових 1730–1920 рр.» (2014), «Матеріали особистого архіву Володимира Мєшкова, першого директора музею-заповідника “Садиба Попова”» (2016), «Партикулярна переписка В.С.Попова 1818 року» (2017), «Історія дворянського роду Попових: документи і матеріали» (2018) та «Партикулярна переписка В.С.Попова 1819 року» (2020).
Особливе значення для вивчення історії Садиби Попова має його спільна з О.Ю.Садовською праця «Партикулярна переписка В.С.Попова як джерело з історії маєтку Васильєва Мелітопольського повіту Таврійської губернії», а також спільна зі С.О.Телюпою стаття «Дослідження історії палацового комплексу маєтку “Васильєво” дворянської родини Попових. Нові напрямки пошуку».
У 2018 році Стойчев спільно з Іриною Стойчевою підготував дослідження «Дворянские фамилии Мелитопольского уезда. Летопись семьи Поповых из Васильевки», а також окрему публікацію «Дело о дворянстве рода Поповых». Ці праці стали важливим внеском у документальне дослідження генеалогії та соціального статусу родини Попових.
Дослідник історії Запоріжжя
Наукові інтереси Валерія Стойчева значно ширші за історію Василівки.
Одним із ранніх напрямів його роботи стало дослідження історії православних храмів Олександрівська. У 2007 році він опублікував статтю «Православные церкви Александровска 1770–1917 гг.», а також дослідження про домові церкви міста початку ХХ століття.
Окремий пласт його доробку присвячений соціально-економічній історії міста. У 2009 році в «Наукових працях історичного факультету Запорізького національного університету» було опубліковано його дослідження «Історія Олександрівського міського громадського банку 1875–1919 рр.». Ця робота продовжила започаткований ним ще у студентські роки напрям дослідження банківської системи Півдня України.
Значну увагу історик приділяє мікроісторії та історії повсякденності. У співавторстві він підготував видання «Щоденник мешканця села Вознесенка Трохима Кармазя (1906–1918)», а також праці про історію Вознесенки, Кічкаської переправи та околиць Запоріжжя у ХІХ столітті.
Важливе місце у творчому доробку Стойчева займають візуальні джерела. Він був автором і засновником фотодокументальних проєктів «Моє Запоріжжя», «Василівський замок. Історія палацового комплексу», «Дворянські династії Запорізького краю», «Окуповане Запоріжжя: страшна правда війни», «Василівщина в роки нацистської окупації», «Василівський замок – погляд у майбутнє», «Історія маєтку “Васильєво” у фотографіях та поштівках» та інших.
Дослідження репресій та воєнної історії
Окремий напрям його діяльності – дослідження політичних репресій, релігійних переслідувань і нацистської окупації Запорізького краю.
Валерій Стойчев брав участь у підготовці матеріалів до серії «Реабілітовані історією», досліджував долі представників релігійних громад, зокрема римо-католиків Запоріжжя, а також публікував матеріали про діяльність німецьких органів безпеки та поліції на окупованій території області. Серед його праць – дослідження «Тайная полевая полиция в период оккупации Запорожской области (1941–43 гг.)».
У 2018 році на фестивалі «Історія UA», організованому Українським інститутом національної пам’яті, він виступив із доповіддю «Запорізький край в роки нацистської окупації 1941–1944 рр. мовою документів радянських спецслужб» та представив авторську виставку «Окуповане Запоріжжя: страшна правда війни».
У 2021 році Стойчев представив на науково-практичній конференції дослідження «Діяльність німецьких органів розвідки на Запоріжжі (1941–1944 рр.) за матеріалами архівно-слідчих справ радянських органів держбезпеки», продовжуючи вивчення документів спецслужб як джерел з історії регіону.
Генеалогія та історія родів
Помітним напрямом діяльності Стойчева є генеалогія. Його дослідницький інтерес до родоводів охоплює не лише Попових, а й інші дворянські, купецькі та громадські родини Запорізького краю.
Серед таких досліджень – історія купецької династії Захаріних, праці про дворянські родини, церковних діячів, громадських діячів та історію окремих родин регіону.
У цьому напрямі Стойчев використовує широкий комплекс джерел: метричні книги, формулярні списки, документи про дворянство, земельні матеріали, приватне листування, архіви родин та фотодокументи. Його діяльність сприяє розвитку локальної генеалогії як складової історичного краєзнавства Запорізького регіону.
Наукова та музейна спадщина
Особливістю діяльності Валерія Стойчева є поєднання кількох сфер – історичної науки, архівної роботи, генеалогії, музейної справи та популяризації історичних знань.
Його бібліографія включає наукові статті, археографічні видання, документальні збірники, краєзнавчі нариси, фотодокументальні проєкти та публікації в періодичній пресі.
Особливе місце в цій спадщині займає серія «Василівська старовина», що стала важливим джерелознавчим проєктом для вивчення історії Василівки, маєтку «Васильєво» та дворянського роду Попових. Національна академія наук України фіксує участь В.М.Стойчева в підготовці та упорядкуванні видань цієї серії.
З жовтня 2021 року Валерій Стойчев є аспірантом Запорізького національного університету за спеціальністю 032 «Історія та археологія».
Значення діяльності
Науковий доробок Валерія Стойчева має передусім регіональний характер, однак його значення виходить за межі локального краєзнавства. Через дослідження окремих міст, сіл, родин, церков, громадських установ, пам’яток архітектури та документальних комплексів він реконструює різні аспекти історії Південної України.
Особливу цінність становить його робота з первинними джерелами та введення до наукового обігу документів, які раніше залишалися маловідомими або недоступними широкому колу дослідників.
Найбільш послідовно цей підхід виявився у вивченні Садиби Попова. Тут Стойчев поєднав архівний пошук, генеалогію, історію архітектури, музейну діяльність, публікацію документів і популяризацію історичної спадщини. У результаті Садиба Попова постала не лише як архітектурна пам’ятка, а як комплексне джерело для вивчення соціальної, економічної та культурної історії Півдня України.
Основні праці
Серед основних праць і проєктів В.М.Стойчева:
«Православные церкви Александровска 1770–1917 гг.» (2007);
«Історія Олександрівського міського громадського банку 1875–1919 рр.» (2009);
«Щоденник мешканця села Вознесенка Трохима Кармазя (1906–1918)» (упорядник, 2010);
«Путем Апостола Андрея: очерки истории Православия в Запорожском крае» (співавтор, 2012);
«Спогади Лущинських: дворянська родина на зламі епох» (упорядник);
серія «Василівська старовина» (засновник і упорядник);
«Партикулярна переписка Василя Степановича Попова 1818 року» (упорядник, 2017);
«Невідомий Дніпробуд» (співавтор, 2017);
«Історія дворянського роду Попових: документи і матеріали» (упорядник, 2018);
«От Кичкасской переправы до Вознесенки сквозь ХІХ век» (співавтор, 2018);
«От Вознесенки до Запорожья один шаг» (2019);
«Польський мартиролог: Книга пам’яті політичних репресій на Запоріжжі (20–50-і рр. ХХ ст.)»;
«Дослідження історії палацового комплексу маєтку “Васильєво” дворянської родини Попових. Нові напрямки пошуку» (співавтор, 2018);
«Діяльність німецьких органів розвідки на Запоріжжі (1941–1944 рр.) за матеріалами архівно-слідчих справ радянських органів держбезпеки» (2021).
Джерела
Автобіографія та бібліографічна довідка В. М. Стойчева. Державний архів Запорізької області.
Державний архів Запорізької області. «Перлина архітектури Півдня України: від дня заснування державного історико-архітектурного музею-заповідника “Садиба Попова”».
Національна академія наук України. Бібліографічні відомості про видання серії «Василівська старовина».
«Василівська старовина». Вип.4. «Партикулярна переписка Василя Степановича Попова 1818 року».
«Василівська старовина». Вип.5. «Історія дворянського роду Попових. Документи та матеріали».
Ілюстрація створена за допомоги ШІ
Сообщение До 30-річчя наукової діяльності дослідника історії нашого міста появились сначала на Газета МИГ.