Лікар з Ірану, який рятує українських воїнів на Запорізькому напрямку: «Україна — не моя батьківщина, але це мій дім»

Іранець Хосро після початку повномасштабної війни приєднався до українського війська. Воював на Київщині, Донеччині та Херсонщині, пережив важке поранення, а тепер рятує та евакуює  українських військових на Запорізькому напрямку.

Про побратима, лікаря, воїна розповіли у 128-й окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле».

…Його історія почалася далеко від України. Хосро народився в Ірані, служив там в армії та має чотири вищі медичні освіти. Він володіє вісьмома мовами, серед яких – українська.

Українську мову чоловік почав вивчати після знайомства та шлюбу з українкою. Спочатку його дружина переїхала до Ірану, але згодом подружжя вирішило перебратися до України.

Для Хосро це був не просто переїзд до іншої країни. За його словами, в Ірані він не погоджувався з тим, що відбувалося в країні, однак не мав можливості щось змінити. Саме тому згодом отримав статус політичного біженця.

Замість медицини – ресторан у Києві

Після переїзду до України Хосро відкрив у Києві ресторан європейської кухні. Він зазначає, що таке рішення мало кілька причин:

– По-перше, не хотів зайвий раз зустрічатися із земляками, бо я ж “політичний”. А по-друге, сам люблю європейську кухню. Тому вибір був нескладним.

Здавалося, життя поступово набувало мирного ритму. Але все змінилося у лютому 2022 року.

Коли росіяни підійшли до Києва, записався до ТрО

Після початку повномасштабного вторгнення російських військ Хосро вирішив використати свій військовий та медичний досвід і стати на захист України.

Однак зробити це виявилося непросто.

Попри досвід служби в іранській армії та медичну освіту, українські ТЦК та СП не наважувалися прийняти іноземця до війська.

Тоді Хосро дізнався про сили територіальної оборони. Як і тисячі інших киян, він записався до 124-ї бригади ТрО.

Згодом військовий перейшов до морської піхоти. Там його медичні знання стали особливо потрібними.

Хосро брав участь у звільненні Херсонщини та численних евакуаціях поранених.

Серед них були й надзвичайно складні виїзди, коли медики самі опинялися під ворожим вогнем.

Човен перевернувся у крижаній воді

Одну з таких евакуацій Хосро згадує як момент, коли був упевнений, що загине.

Він вирушив разом із групою розвідників морської піхоти, щоб забрати важкопоранених військових. Російські військові виявили українську групу та почали обстріл із артилерії та реактивних систем залпового вогню.

Один зі снарядів вибухнув настільки близько, що човен перекинувся. Хосро опинився у крижаній воді.

У цей момент, за його словами, він подумав, що це кінець, і почав прощатися з життям. Однак його врятували українські морпіхи.

Після повернення до Херсона на військових чекала нова небезпека. Будинок, у якому Хосро жив разом із побратимами, російські війська обстріляли з РСЗВ.

Цього разу лікар сам став пацієнтом.

Він отримав численні поранення та надовго потрапив до госпіталю. Попереду були довге лікування та реабілітація.

Після поранення – новий фронт, Запорізький

Після тривалого лікування і відновлення Хосро продовжив службу і згодом приєднався до 128-ї бригади «Дике Поле».
Тепер його бойова робота пов’язана з Запорізьким напрямком.

Тут Хосро переважно займається евакуацією поранених військовослужбовців.

Військовий медик часто не бачить противника безпосередньо, однак постійно працює з наслідками його атак.

Його завдання – якомога швидше дістатися до пораненого, надати необхідну допомогу та евакуювати військового із зони небезпеки.

Для лікаря це означає постійну готовність працювати в умовах, коли небезпека загрожує не лише пацієнту, а й самій евакуаційній групі.

Саме тому досвід Хосро, який поєднує медичну підготовку та військову службу, має особливе значення.

Він порівнює нинішню війну з тим, що бачив раніше під час служби та роботи в Сирії й Афганістані.

За його словами, там значну роль відігравали вуличні бої, тоді як на українському фронті ситуація кардинально інша.

Особливо змінила характер бойових дій поява великої кількості безпілотників.

Хосро називає нинішню війну першою війною дронів в історії людства.

Чому іранець воює за Україну

Одне з найчастіших запитань, які Хосро чує від людей, – навіщо він продовжує брати участь у війні.

Адже в Києві досі працює його ресторан. Він міг би залишатися цивільною людиною, займатися бізнесом і не ризикувати життям на фронті.

Відповідь Хосро проста: Україна стала його домом.

Він наголошує, що Україна не є його батьківщиною. Але тут живе його дружина-українка, тут його діти, тут його життя.

Є ще одна причина, чому військовий говорить про Україну саме як про дім – незабаром у родині Хосро має народитися ще одна дитина

І коли цей дім опинився під загрозою, він вирішив його захищати.

– Треба не тікати далі, а захищати те, що є, – пояснює військовий.

Його рішення захищати Україну має наслідки і для життя за межами фронту.

В Ірані Хосро засудили до страти за участь у війні на боці України.

Це робить його становище ще складнішим: повернення до Ірану для нього може становити смертельну небезпеку.

Водночас Іран залишається одним із найближчих партнерів росії, яка веде повномасштабну війну проти України.

Попри це, Хосро продовжує службу.
Він працює медиком, евакуює поранених і виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку, розуміючи, що кожен виїзд – небезпечний і непередбачуваний.

Для Хосро ця війна – не боротьба за чужу країну. Це захист місця, де живе його родина і яке він сам обрав своїм домом

Україну сьогодні захищають люди з різним минулим, різним громадянством і різними життєвими шляхами. Але їх об’єднує одне рішення – залишатися та боротися за Україну.

Фото – 128-а окрема важка механізована бригада «Дике Поле»

Сообщение Лікар з Ірану, який рятує українських воїнів на Запорізькому напрямку: «Україна — не моя батьківщина, але це мій дім» появились сначала на Газета МИГ.

scroll to top