На Хортиці відбулися роботи в межах гідроархеологічної експедиції ЕПАР 2026. Назва це знакова для Запоріжжя, бо історія експедиції підводних археологічних робіт – ЕПАР – налічує вже майже шість десятиліть. Були інші назви, зокрема СКІФ, та саме ЕПАР стала найбільш стійкою.
Репортажі про роботу археологів надає знавець природи Хортиці Валерій Кемєнов та Юрій Батаєв, керівник гуртка «Аквабіотехніка», який навчає молодь основам дайвінгу.
Юрій Батаєв робить відеозаписи з метою фіксації непересічної події: “Щоб показати своїм гуртківцям, що навіть під час війни підводні археологи виконують свою роботу, проводять дослідження, мають знахідки”.
Експедицію проводять спеціалісти Національного заповідника «Хортиця». Керівник – Андрій Денисенко, співробітник заповідника, реставратор, який має досвід роботи в експедиціях з 1995 року. Поруч з ним – його колега, також реставратор, Дмитро Гришко. Та завідувач відділу реставрації Заповідника Валерій Нефедов.
Про нього співробітники відділу кажуть, що він знайшов все, що можна було знайти навколо Хортиці за останні більш ніж два десятиліття. І 90 відсотків зафіксованих за цей час пам’яток, великих та маленьких, – то його знахідки. “Тому ми довіряємо його чуттю”
До експедиції долучилися співробітники Інституту археології Національної академії наук України.
Це Олена Дзнеладзе, вона ж – голова ГО Громадська організація Амадока / Amadoka NGO. “Сухопутний археолог з 20-річним стажем, який робить перші кроки у підводній археології. Початківець, який вчиться дихати під водою”, – представилася пані Олена. Та її допомога в роботі ЕПАР – кваліфікована й досконала.
Приєднався до експедицій Денис Сікоза з Херсонської обласної інспекції охорони пам’яток історії та культури. Його мрія – екстраполювати досвід експедиції на рідну Херсонщину – як тільки це буле можливим з безпекових реалій.
Ці люди на постійній основі працюють в експедиції. Та насправді команда вдвічі більша, інші долучаються за можливості, поєднуючи участь із роботою в Заповіднику.
Реалії традиційні: табір на березі, палатка. Новинкою, яка значно полегшує роботи, стало свіже обладнання, куплене завдяки UNESCO. Це сонар найсучаснішої моделі, який значно полегшує пошукову роботу.
Мета – моніторинг стану підводного середовища
Андрій Денисенко пояснив, чому експедиція поновила роботу саме зараз, і яка мета досліджень: “Актуальність виникла с початком війни. Це моніторинг підводного середовища. Справа у тім, що у нас почали траплятися гідрологічні режими, аномальні для нашої території. Це сильний паводок 2021 року, який розмив велику частину берегової смуги. І, звісно, підрив Каховської греблі у 2023 році, що спричинило відхід води та значні зміни русла. Фактично воно повернулося до стану, яким воно було до будівництва Каховської ГЕС.
І потужна течія почала переносити мегатонни піску. Ландшафт мінявся щодня до невпізнаваності. В зв’язку з цим під водою з’явилося і продовжує з’являється дуже багато пам’яток, які були або відкладені або перебували в товщі берегової смуги. І все це зараз виходить на поверхню.
Та моніторингом ми не займалися весь цей час. Фактично, ми тільки зараз змогли отримати всі дозволи та вийти на воду й почати дослідження. Не можу сказати, що ми весь периметр Хортиці зможемо дослідити, але хоча б найперспективніші ділянки на Старому Дніпрі маємо продивитися. Це наше завдання.
І за допомоги обладнання, яке нам люб’язно надали UNESCO, ми можемо провести візуальні спостереження та безпосередньо пірнання, фото- та відеофіксацію пам’яток під водою.
Прибори, які надали UNESCO, – це сонар, фактично на сьогоднішній день остання флагманська модель. За його допомоги ми можемо малювати рельєф під водою з точною прив’язкою до JPS мапи, щоб звернути увагу на аномалії та визначити точне місце можливих знахідок”.
Довбанка незвичної геометрії
Про недавню знахідку під час роботи ЕПАР розповів Андрій Денисенко: “Це човен-довбанка. Таких за останній час багато було знайдено на Хортиці. І цілих, і фрагментів. І не все ми знаходимо самі. І зараз наші знайомі дали наводку: хтось пірнав і побачив щось схоже. І на вказаній території ми за допомоги сонару точно визначили місце, пірнули й знайшли фрагмент довбанки”.
Наразі в Заповіднику зберігається дві цілих довбанки та велика кількість фрагментів.
Та цей човен, зазначили науковці, цікавий тим, що його геометрія відрізняється від човнів, знайдених до того.
“Тобто раніше у нас був такий тип хортицького човна, який будувався незмінним в пропорціях протягом тисячі років. А цей човен відрізняється від тих човнів, що є у нас в колекції, – продовжив Андрій Денисенко. – Але це не останній човен. У нас тут острівна цивілізація, то, я думаю, ми знайдемо ще багато човнів, більш давніх та цікавих”.
Най відтвориться Великий луг – літописне Лукомор’я
Валерій Нефедов нагадав, що історія досліджень довкола Хортиці розпочалася в 1968 році. Тобто через два роки ми матимемо ювілей систематичних досліджень.
“Підводні дослідження біля Хортиці та на колишній акваторії річки Дніпро виникли невипадково. Ця територія надзвичайно щільно насичена різноманітними археологічними пам’ятками, які залишили залишки матеріальної культури під водою, – розповів археолог. – За ці майже 60 років археологічних досліджень виявлено величезну кількість знахідок та пам’яток, які охоплюють період від доби неоліту по XVII-XIX століття.
В археологічному плані життя на Хортиці вирувало майже безперервно. Змінювалися культури, та діяльність людей на берегах Хортиці майже ніколи не припинялася. І залишила по собі залишки матеріальної культури й під водою.
Знахідки охоплюють різні сфери діяльності людей.
Давні поселення – місця, де проживали наші пращури, в результаті свого існуванні залишили по собі побутові речі: глиняний посуд, зброю, знаряддя рибальства.
Пізніше розвернулося судноплавство. І пам’ятки, пов’язані з судноплавством, суднобудівництвом теж сконцентровані біля Хортиці.
Та слід сказати, що ця територія має унікальні природні особливості. Це Дніпрові пороги, острів Хортиця та Великий луг, який розпочинався за південною частиною острова Хортиця. Ця територія відіграла надзвичайну роль в історії України.
Тут відбувалися цивілізаційні процеси, які впливали на подальше євразійську історію, історію Європи та, можна сказати, й світу.
Тому діапазон знахідок у нас – від знарядь зброї доби неоліту, а це сокири з рогу оленя та дерев’яні вироби – до кораблів XVII-XIX століть. Тому створення музею судноплавства залишається нашою мрією”.
Валерій Нефедов додав, що “у нас відкриваються великі перспективи в зв”язку з відкриттям та відродженням Великого Лугу. І тут в подальшому буде потрібна співпраця багатьох вчених і просто людей по дослідженню і відтворенню цієї просто фантастичної території яка називається Великий луг, літописне Лукомор’я”.
Як зазначив Денис Сікоза, відновлення роботи ЕПАР, яка запрацювала зараз, під час війни, – дуже знакова подія, яка увійде і підручники історії: “Тому ми плануємо масштабувати в подальшому роботу ЕПАР і за можливості перенести на терени Херсонщини”.
Як виростити підводного археолога?
Піклуючись про гуртківців «Аквабіотехніки» та розуміючи, що в нинішніх умовах його команда не може працювати самостійно на водоймі, Юрій Батаєв запитав, чи може бути реалізована спільна програма з ЕПАР?
Валерій Нефедов нагадав про балку Музичину, де десятиліття тому була гідроархеологічна експедиція, і це значною мірою досліджена територія, яка, на його думку, передбачає навчання дітей, занурення та навіть історичні реконструкції.
Звісно, за умови виконання правил безпеки.
Андрій Денисенко, звернувшись до Юрія Батаєва, зазначив, що всі сьогоднішні його співбесідники, всі члени експедиції виросли з таких дітей, яких наразі виховує.
Саме він у 14 років потрапив до подібного гуртка, а Дмитро Гришко – у 12 років, і з того часу чи не сорок років працює в експедиціях безперервно.
Тобто з таких дітей, яких виховує Юрій Батаєв, і зростають майбутні фахівці.
А пані Олена подякувала Юрію за те, що він приділяє стільки уваги дітям.
Пані Олена показала перші знахідки, які виявили Нефедов, Денисенко та Грушко на березі та у прибережній смузі.
“Всі знахідки різночасові. Тут ми бачимо добу бронзи: це горщики. І ранній залізний вік. І середньовічну візантійську амфору, вона дуже обкатана, бо вона з дна річки. І є ріг, який очікує на консультацію архезоологів. На ньому є симетричні зазубрини, що свідчить про те, це сліди роботи людини. Бо якби він просто зламався, він не зміг би зламатися так симетрично. Це знаряддя це або для тиснення шкіри, або для нанесення орнаменту”, – вважає археологиня.
Підводна археологічна експедиція співробітників Національного заповідника Хортиця сьогодні завершила свої дослідження і вивозить знайдені артефакти до музею судноплавства.
Гарне поповнення експозиції: човен-довбанка тисячолітнього віку, якір ХІХ століття – це найбільш ефектні знахідки.
Археологи невдовзі підготують детальний звіт, а Юрій Батаєв зняв цікавий підводний матеріал і зробить фільм… Чекаємо з нетерпінням.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, скріни авторки, фото Валерія КЕМЄНОВА
Сообщение Знахідки ЕПАР 2026 та надії на дослідження літописного Лукомор’я появились сначала на Газета МИГ.