Художнє життя Запоріжжя неможливо уявити без згадки про сьогоднішнього іменинника. Величним акордом цього життя стало народження 55 років тому обласного художнього музею. Андрія Соколенка, який народився 67 років тому, вважаємо хранителем та охоронцем пам’яті та документальних свідчень музейного життя.
Григорія Олександровича Соколенка, батька Андрія, який взяв на себе керівництво новоствореним закладом, історик Валерій Стойчев недаремно називає не першим директором, а саме фундатором Запорізького обласного художнього музею. Довкола старшого Соколенка згуртувалися натхненні співробітники – на жаль, у нинішній ювілейній експозиції не згадані їхні імена. А саме вони стали, сучасною мовою кажучи, амбасадорами рідного художнього музею. Ми згадували цю роботу в бесіді з мистецтвознавицею Аллою Параконьєвою, яку організувала для мене Людмилою Травень. Це перші співробітники музею, не згадані під час відкриття виставки в нашому музеї до його 55-річчя. Згадали лише Алефтину Медведєву. А насправді коло людей, які формували ДНК Запорізького художнього музею, значно ширше. Їхня відданість потребує збереження – імен і колекції, яку вони створили.
А народженого 13 жовтня Андрія Соколенка вважаємо хранителем та охоронцем пам’яті та документальних свідчень музейного життя.
Такою знахідкою з родинного архіву став альбом «Запорізький художній музей», виданий у 1984 році в київському видавництві «Мистецтво». У ньому зазначено, що за 13 років від практично порожнього стану у 1971-му, фонди закладу наповнилися творами. І досягли кількості сім тисяч.
“Цей альбом є першою спробою познайомити читачів з колекцією живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва, що зберігається у Запорізькому художньому музеї”, – писала у передмові автор-упорядник, мистецтвознавиця Ірина Ласка.
Гортаєш сторінки, та ніби чуєш вишукану мову Ірини Миколаївни. Лемківське походження родини та львівська мовознавча освіта надали неповторне барвисте звучання численним анонсам та статтям (зібраним зокрема у збірці «Запорізькій обласний художній музей», виданій у 2011-му, а також у матеріалах, які виходили на сторінках нашого «МИГа» та «МИГа» по выходным»).
І цей альбом, збережений в родині Соколенків, сяє її образним мисленням та описами шедеврів музейної колекції.
“Музей було засновано 29 вересня 1971 року за ініціативою Запорізької організації Спілки художників УРСР. Специфіка музею, який не мав до моменту заснування фондової колекції, висунула перед колективом науковців як першочергове завдання комплектування фондів.
1973 року відкрилася перша експозиція, що складалася з двох відділів: українського радянського образотворчого та народного декоративно-прикладного мистецтва. Нині зібрання нараховує близько семи тисяч експонатів…”
Роботи митців XIX та першої половини XX сторіччя, які й стали мистецьким фундаментом молодого музею, були тривалий час представлені в залі. В цьому оточенні відбувалися численні творчі події, доповнені виступами запорізьких музикантів.
Ця велика світла зала й приміщення, в якому вона знаходиться, вже пару десятиліть прикриті мороком нескінченного ремонту.
А були там виставлені роботи, які Ірина Миколаївна перераховує у 1984-му як надбання музею – у співпраці з колекціонерами та митцями.
Там можна було бачити полотна відомих майстрів вітчизняного пейзажу другої половини XIX сторіччя – О. Боголюбова, Л. Лагоріо, К. Крижицького, С.Васильківського, С.Світославського, М.Пимоненка… Творів членів Товариства південноросійських художників (ТПРХ) – К. Костанді, М. Кузнецова, Є. Буковецького, Т. Дворникова, М. Беркоса.
Роботи відомих живописців кінця XIX – початку XX сторіччя: провідного майстра українського портрета О.Мурашка (ранній етюд «Портрет молодої жінки»), О.Богомазова («Жіночий портрет», «Натюрморт»), а також організаторів об’єднання «Бубновий валет» – П.Кончаловського («Крим. Алупка», 1916) і А.Лентулова («Портрет чотирьох», 1906).
Колекцію радянського живопису 1920-1930-х років представляли твори Є.Буковецького, Ю.Бершадського, Р.Фалька, Л.Крамаренка, О.Древіна, Н.Удальцової, М.Соколова, О.Шовкуненка, а також пізніших – О.Лабаса, М.Аксельрода, С.Попова, К.Редька, В.Милашевського, С.Шишка.
Поповнення зібрання музею йшло й у напрямку створення монографічних колекцій творів відомих майстрів радянського мистецтва – М.Глущенка, С.Григор’єва, Т.Яблонської, Ю.Пименова та інших митців.
Серед творів сучасних радянських живописців, зібраних у музейній колекції, відомі тематичні та жанрові композиції Т.Яблонської («Колиска», 1978), В.Задорожного («Садам квітнути», 1969-1970), В. Микити («Збирання картоплі», 1970), І.Григор’єва («Принципове питання», 1971), Л.Мікко («Дорога у життя», 1972), Р.Добрайса («Студенти», 1972), Р.Тордія («Дівчинка і музика», 1972); портрети А. Коцки («Дід з онукою», 1969), Л.Бажбеук-Мелікян («Портрет художника Раффі Адаляна», 1970), М.Дерегуса («Жіночий портрет», 1972), Л.Медвідя («Голова. Нова вулиця», 1972), І.Обросова («Головлікар евакогоспіталю Т. Ф. Серова», 1975), С.Григор’єва («Портрет А. Малишка», 1978); пейзажі С.Шишка («Хрещатик», 1969), М.Глущенка («Київ. Площа Б. Хмельницького», 1970), В.Патика («Крилос (літо)», 1971), Ф.Манайло («Ужгород буде висотним», 1975).
Колекція музею вже на той час містить роботи запорізьких художників: В.Герценка, Ф.Зайцева, В.Коробова, І. Маляренка, М. Пашканіса, А. Скрипки, Є.Чуйкова, С. Шинкаренка.
Окрему групу у музейному зібранні становлять роботи випускників художньої профшколи, створеної у перші роки Радянської влади у Запоріжжі (1922-1927), – Г.Гладишевої, В.Гончаренка, М.Крюкова, О.Куко, М.Младової, А.Павлова, П.Сабадиша, В. Ступіна, Г. Хомази, Л.Чирикової. Продовживши освіту у ВХУТЕІНІ та Київському художньому інституті, вони пізніше плідно працювали у різних галузях мистецтва. Серед випускників школи – народні художники СРСР С.Григор’єв та П.Мальцев. Цій темі присвячене дослідження, опубліковане на сайті «МИГу».
Музей має значне зібрання творів сучасної графіки, в якій представлено роботи провідних радянських митців різних поколінь – В.Фаворського, М Піскарьова, М.Аксельрода…
Натхненна збирацька діяльність (за висловом Ірини Ласки, – авт.) перших співробітників Запорізького художнього музею й привела у фондову колекцію ці роботи. Кожне згадане ім’я давно вже набуло загальнонаціонального значення, творчість митців представлена і в музеях інших міст України.
Багато запорізьких виставок та творів отримало у супровід влучні та яскраві тексти Ірини Ласки. І це єднало наше мистецьке коло із спільним національним зібранням творчих особистостей.
А на виставці, що триває у Запорізькому обласному художньому музеї, нема згадки навіть про перших, згуртованих фундатором співробітників, які зібрали це багатство, приховане у нинішній цифрі у 18 тисяч експонатів. Та й ці роботи не згадані. Хіба що промайнули в абстрактних запитаннях.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК