Тимчасово окупована частина Запорізької області входить в опалювальний сезон 2026–2027 років на тлі тривалих відключень електроенергії, перебоїв із газопостачанням та зношеності комунальних мереж. У Токмаку й Молочанську мешканці побоюються залишитися без тепла в школах та дитсадках, у Приморську електрика після тривалого блекауту з’являється лише на короткий час, а в Пологах люди місяцями живуть без базових комунальних послуг.
Водночас окупаційні адміністрації звітують про підготовку котелень і комунальних мереж до зими. Проте навіть формальна готовність опалювального обладнання не гарантує тепла у квартирах, якщо немає стабільного електро- та водопостачання.
Про ситуацію на захопленій частині Запорізької області, причини комунальної кризи та перспективи проходження зими «Акцент» поспілкувався із соціологом, політичним експертом та колишнім керівником управління внутрішньої політики ЗОДА Олександром Зубченком. Експерт вважає, що цього року проблеми можуть виявитися значно серйознішими, ніж під час попереднього опалювального сезону.
«Минулого року опалення запустили лише наприкінці листопада»: прогноз соціолога
За словами Олександра Зубченка, навіть торік окупаційна адміністрація не змогла вчасно та без аварій запустити централізоване опалення.
«Минулого року вони розпочали опалювальний сезон наприкінці листопада — на початку грудня повною мірою, але це супроводжувалося численними аварійними ситуаціями. Цього року, зважаючи на обставини із зникненням газу… обіцяють відновити його до 4 листопада, але це дата достатньо умовна, і в мене великі сумніви щодо цього», — розповів соціолог.
Особливе занепокоєння викликає технічний стан котелень, багато з яких не можуть повноцінно працювати без електроенергії.
«Чи зможуть вони повною мірою запустити всі ті котельні, які працювали за України? Навряд чи окупанти зможуть там щось запустити взагалі, не кажучи вже про прифронтові міста — Енергодар, Кам’янку-Дніпровську», — вважає Зубченко.
Це прогноз експерта, а не підтверджений факт майбутньої зупинки всіх котелень. Проте повідомлення з окупованих населених пунктів свідчать, що проблеми із забезпеченням роботи опалювальної інфраструктури вже існують.
Токмак і Молочанськ: школи та дитсадки ризикують залишитися без опалення
Одним із найбільш тривожних сигналів стало звернення мешканця Токмака та Молочанська, опубліковане в російському Telegram-каналі «Блокнот Запорожье».
За словами автора, у школах використовують газове опалення, однак для роботи циркуляційних насосів потрібна електроенергія. Аналогічна ситуація в дитсадках, де встановлено твердопаливні котли.
«Світла немає. У загальноосвітній школі опалення газове, але, щоб школа опалювалася, потрібна електрика для роботи насосів», — йдеться в повідомленні місцевого мешканця.
Він також зазначає, що в музичній школі вже холодно, а окупаційна адміністрація не пояснює, як працюватимуть навчальні заклади взимку.
Раніше «Акцент» повідомляв про тривалі блекаути в Токмаку, Енергодарі та Дніпрорудному.
Крім того, у вересні перебої з газопостачанням охопили понад десять населених пунктів ТОТ, серед яких згадувалися Токмак і Молочанськ.
Відсутність стабільної електрики ставить під питання можливість запуску опалення навіть там, де є справні газові або твердопаливні котли.
Мелітополь: деякі райони можуть залишатися без світла до місяця
Особливо складну ситуацію з електропостачанням Олександр Зубченко описує в окупованому Мелітополі.
«Проблеми з електропостачанням найбільше зачепили великі міста — Мелітополь, Бердянськ. Особливо важка ситуація в Мелітополі… Світло з’являється в різних районах міста по-різному: десь кілька разів на тиждень, десь кілька разів на день, а деякі райони взагалі сидять без світла до місяця».
За словами соціолога, навіть після відновлення електропостачання мешканці стикаються з критичним падінням напруги.
«Напруга в мережах може бути як мінімальною 140–180 вольтів, так і максимальною -280 В, страждає побутова техніка… Починають горіти мережі багатоквартирних будинків біля щитків, виникають локальні аварійні ситуації».
Водночас у жовтні місцеві жителі підтверджуавли проблему — стрибки напруги до 280–300 вольтів.
Такі коливання можуть призводити до пошкодження електроніки газових котлів, циркуляційних насосів, холодильників та іншої побутової техніки.
Ситуація ускладнюється критичним станом теплових мереж. За документами окупаційних структур, їхня зношеність у Мелітопольській філії «Запорожской облтеплосети» сягає 90%.
Крім того, зберігаються проблеми з газом. Раніше «Акцент» повідомляв про перебої газопостачання безпосередньо в Мелітополі.
На 12–13 жовтня окупаційні структури оголосили нові відключення для проведення робіт на мережах. Повторне підключення частини споживачів заплановане поетапно, до 4 листопада.
Приморськ: світло після двох місяців відсутності з’явилося лише на пів години
У Приморську ситуація залишається однією з найскладніших.
За повідомленнями місцевих мешканців у російських пабліках, 12 жовтня електроенергія з’явилася в частині міста вперше приблизно за два місяці. Однак уже через 30 хвилин світло знову зникло.
Окупаційна адміністрація повідомляла про продовження відновлювальних робіт і закликала мешканців не використовувати потужні електроприлади, щоб уникнути перевантаження мережі.
Ситуацію ускладнюють і проблеми з газом. На початку жовтня, за повідомленнями РІА «Південь», газопостачання припинилося для понад шести тисяч абонентів.
Раніше «Акцент» аналізував масштабні блекаути та ураження енергетичних об’єктів на окупованій Запоріжчині.
Для Приморська одночасні перебої з електроенергією та газом створюють особливо великі ризики під час похолодання.
Бердянськ: тепломережі готують до запуску на тлі проблем з електрикою
У Бердянську окупаційні комунальні служби на початку жовтня повідомили про заповнення теплових мереж перед опалювальним сезоном.
Мешканців закликали не зливати воду з радіаторів навіть у разі відсутності централізованого водопостачання, оскільки це може порушити роботу системи.
Проте технічний стан мереж викликає занепокоєння. Згідно з документами окупаційних структур, у Бердянській філії теплопостачального підприємства станом на лютий 2026 року обліковували понад тисячу пошкоджень трубопроводів.
За оцінкою Олександра Зубченка, комунальна криза в Бердянську має системний характер. Проблеми з електрикою, водою та опаленням пов’язані не лише з аваріями, а й із загальним погіршенням стану інфраструктури та управління нею.
Навіть після запуску котелень тривалі відключення електроенергії можуть призводити до зупинки насосного обладнання й перебоїв із подачею тепла.
Пологи: зима без світла, води та газу
В одному з найважчих становищ перебувають мешканці окупованих Пологів.
У вересні «Акцент» опублікував розповіді місцевих жителів про місяці без електрики, води та газу.
За словами мешканців, найбільше занепокоєння викликає перспектива опалення квартир у багатоповерхівках.
У приватному секторі частина будинків обладнана печами або іншими автономними джерелами тепла. Проте мешканці багатоповерхівок значною мірою залежать від централізованої інфраструктури.
Ситуацію ускладнює дефіцит пального. За свідченнями місцевих жителів, бензин продають за цінами до 300–400 рублів за літр.
Олександр Зубченко характеризує становище прифронтових міст ще песимістичніше.
«Прифронтові населені пункти — Токмак, Пологи та прилеглі села — не бачать електрики взагалі».
Це узагальнена оцінка експерта, яка не означає, що буквально всі будинки в зазначених населених пунктах постійно знеструмлені. Однак вона вказує на масштабність проблеми.
Особливо вразливими залишаються літні люди, які не мають фінансової або фізичної можливості виїхати.
Енергетична криза зупиняє підприємства: що відбувається з економікою Мелітополя
Проблеми з електропостачанням впливають не лише на житлово-комунальне господарство, а й на промисловість окупованої частини Запорізької області.
За словами Олександра Зубченка, останні масштабні блекаути серйозно вдарили по машинобудівному сектору Мелітополя, який і без того переживає занепад після російської окупації.
«Останні блекаути в Мелітополі вдарили по сектору машинобудування. Заводи (“Мелком”, “Рефма”, колишній пивзавод Балицького) перетворені окупантами на бази для їхньої військової машини. Через постійні перебої з напругою зупинився Мелітопольський молокозавод. Тобто працювати в реальному секторі економіки змоги практично не залишається».
Це інформація, яку наводить соціолог; незалежно підтвердити нинішню діяльність кожного із зазначених підприємств редакція не може.
Експерт також звертає увагу на проблеми із залізничною логістикою та видобувною промисловістю, зокрема на Запорізькому залізорудному комбінаті.
За його оцінкою, нестабільне енергопостачання та порушення логістики суттєво обмежують можливості промислового виробництва.
Окремою проблемою є структура зайнятості. За словами Зубченка, значну частину вакансій на окупованій території формують російська армія, силові органи та окупаційні адміністрації.
Соціолог наводить дані про понад 300 вакансій у російських військових структурах, більш ніж 200 — у силових органах та понад 300 — в окупаційному чиновницькому апараті.
У військових і силових структурах пропонують зарплати від 100 до 150 тисяч рублів. У сфері освіти, за його даними, — 60–80 тисяч рублів.
«Офіційна статистика безробіття показує нібито низькі показники (0,3–0,5%), але ми знаємо, що в окупації іншої роботи, крім як служити в окупаційній армії і помирати за Путіна, або бути карателем, або зрадником-чиновником — фактично немає, бо вся реальна економіка там стоїть».
На думку експерта, така ситуація свідчить про переорієнтацію місцевої економіки на військові та адміністративні потреби окупаційної системи, тоді як цивільне виробництво занепадає.
Корупція, дефіцит кадрів і неефективне управління: чому комунальна криза поглиблюється
Олександр Зубченко вважає, що причина комунальних проблем на окупованих територіях полягає не лише в пошкодженні інфраструктури через бойові дії.
На його думку, ситуацію погіршують корупція, непрофесійність окупаційних управлінців та нестача кваліфікованих працівників.
Як приклад соціолог навів справу одного з керівників місцевого житлово-комунального господарства.
«Нещодавно відкрили кримінальну справу проти начальника місцевого ЖКГ Суботіна, який украв близько 3 мільйонів рублів на фіктивній заміні водогону — старі труби одні поміняв на інші старі труби».
Варто відзначити, сам факт кримінального провадження, якщо його буде підтверджено, не означає доведеної винуватості посадовця.
Експерт також звертає увагу на практику так званої шефської допомоги від російських регіонів, які фінансують окремі ремонти на окупованих територіях.
«Вони намагаються гасити цю негативну картинку шефською роботою з боку російських регіонів (десь поставили водонапірну башту, десь поміняли ділянку водогону), але це крапля в морі на тлі загального хаосу та занепаду».
На запитання «Акценту», що саме є головною причиною управлінського хаосу — корупція, непрофесійність чи відсутність кадрів, Зубченко відповів:
«Це все разом. До влади прийшли люди, які там завжди були на других ролях або яких за України вигнали з управлінських структур. Плюс таких самих завозять із Росії… Відчувається колосальний брак кадрів, народ іде в колаборанти вкрай неохоче, бо розуміє всі наслідки».
За оцінкою експерта, навіть окремі успішні ремонти не здатні компенсувати загальне погіршення стану комунальних мереж.
Мешканці залишають села: як комунальний колапс змінює життя на ТОТ
Ще одним наслідком погіршення умов життя стає відтік населення із сільської місцевості.
За словами Олександра Зубченка, основний напрямок міграції всередині окупованої частини Запорізької області — переїзд із сіл до більших міст.
Причина — відсутність електроенергії, медичної допомоги, стабільної роботи та базових комунальних послуг.
«Основна тенденція — це переїзд населення із сільської місцевості до міст. Адже сільська місцевість окупантами повністю залишена напризволяще».
Як приклад соціолог наводить Софіївську громаду Бердянського району.
За його оцінкою, приблизно половину людей, які нині перебувають у громаді, становить місцеве населення, а іншу частину — російські військові. Він також повідомляє про випадки заселення військових у залишені будинки українців.
Ці демографічні оцінки неможливо незалежно перевірити, оскільки доступ до окупованої території обмежений.
Щодо виїзду населення за межі окупованої Запорізької області, Зубченко зазначає, що підтверджених даних про масштабну міграцію саме до Росії немає. Водночас частина мешканців виїжджає туди на заробітки.
Для сільських громад така тенденція створює додаткову проблему: разом із населенням скорочується кількість людей, які могли б працювати в місцевих комунальних службах, медицині та інших цивільних сферах.
Енергодар і Кам’янка-Дніпровська: окремі ризики для прифронтових міст
Особливе занепокоєння у Зубченка викликає перспектива проходження зими в Енергодарі та Кам’янці-Дніпровській.
За словами соціолога, ці міста перебувають у складному становищі через близькість до лінії фронту, пошкодження інфраструктури та залежність комунальних систем від електроенергії.
Експерт нагадує, що раніше Енергодар отримував тепло від інфраструктури Запорізької АЕС, яка нині не виробляє електроенергії.
Зупинка генерації ЗАЕС суттєво змінила умови функціонування енергетичної інфраструктури міста. Водночас точний стан нинішніх систем теплопостачання Енергодара та можливості використання альтернативних джерел тепла потребують додаткової технічної перевірки.
Раніше «Акцент» повідомляв про тривалі відключення електроенергії в Енергодарі та інших окупованих містах.
Чи готова окупована Запорізька область до опалювального сезону. На що розраховувати місцевим мешканцям?
Формально окупаційна адміністрація планувала завершити підготовку комунальної інфраструктури до 15 жовтня.
Однак повідомлення з окупованих населених пунктів свідчать, що ключові проблеми залишаються невирішеними.
У Мелітополі та Бердянську зберігається ризик аварій через зношені мережі та нестабільне електропостачання. У Токмаку й Молочанську виникають питання щодо можливості опалювати навчальні заклади. У Приморську тривають проблеми зі світлом і газом, а в Пологах багато мешканців фактично позбавлені базових умов для проходження зими.
За оцінкою Олександра Зубченка, ситуація може виявитися складнішою, ніж під час попереднього опалювального сезону, коли запуск тепла затягнувся до кінця листопада — початку грудня.
На завершення розмови «Акцент» запитав соціолога, на що мешканцям окупованих територій варто розраховувати в зимові місяці.
«Розраховувати тільки на себе, на окупаційну владу сподіватися не можна, бо вони довели свою повну нездатність як управлінці та організатори», — заявив Олександр Зубченко.
Водночас можливості самостійно підготуватися до зими є далеко не в усіх. Найбільш вразливими залишаються люди похилого віку, мешканці багатоповерхівок без автономного опалення та сім’ї, які не можуть виїхати з окупації.
Головна загроза опалювального сезону 2026–2027 років на ТОТ Запорізької області — не лише можливі затримки із запуском тепла, а ризик одночасного припинення електро-, водо- та теплопостачання в умовах зимового похолодання.
Навіть формальна готовність котелень не гарантує стабільного опалення без працездатних електромереж, резервного живлення, достатньої кількості фахівців та можливості оперативно ліквідовувати аварії.
The post Зима без світла і тепла: що відбувається на ТОТ Запорізької області та чому комунальна криза поглиблюється — соціолог first appeared on Портал Акцент.