На фестивалі «АКТ Шостий» побачили запорізький «Ведвладик» – враження хмельниччан

У Хмельницькому відбувся фестиваль «АКТ Шостий» за участю театрів із прифронтових міст. Фестиваль представив дитячі та юнацькі колективи з Миколаєва, Запоріжжя, Конотопа і місцевий народний театр «Дзеркало».

Хмельницька сцена прийняла вистави «Між нами війна» зразкового дитячо-юнацького драматичного театру «Дарунок неба» із селища Воскресенське Миколаївської області та «Ромео і Жасмин» народного театрального колективу «СМАЙЛ» з Конотопа.

Будні театрів не такі усміхнені, адже ці молоді таланти грають вистави здебільшого в укриттях. Тож справжня сцена не в підвальних приміщеннях для учасників неповторно цінна.

У запорізькому театрі «СВіЯ» рідна сцена – це й місце для навчання, й для зустрічей із глядачем.

Вистава «Ведвладик», яка отримала своє коло розчулених глядачів у Запоріжжі, знайшла щире порозуміння й у Хмельницькому.

Так, важливою наразі є тема втрати, яка не оминає наших дітей. В студії навчаються  діти, в яких обстріли росіян зруйнували житло. Є родини, які втратили тата…

Війна не буває без втрат. Тому історія, яку розповіли юні актори театру «СВіЯ», мовою любові, відданості та відповідальності, має такий емоційний відгук у глядача.

“Ця вистава з елементами лялькового театру через просту й доступну форму оповідає те, на що могли б піти десятки годин консультацій із психологом (хоча ніхто не применшує ролі цього напрямку). Вона розкладає перед нами алгоритм і дійових осіб: тих, хто тебе витягне, коли вже несила терпіти, тих, хто в цей момент буде поруч…” – такий коментар від організаторів фестивалю надихає наш театр.

Директорка та режисерка театру «СВіЯ» Світлана Ємець мала вітальну промову у Хмельницькому. “Ми тут саме тому, що нас не зламати. Ми тисячоліттями живемо на своїй землі й нікуди з неї не підемо. Ми привезли сюди свої вистави, які репетируємо в дуже нелегких умовах, крізь три-чотири евакуації. Але те, що ми маємо що показати, маємо що сказати, свідчить про те, що нас не зламати. Ми на своїй землі. Ми тут жили, ми тут живемо і ми тут завжди будемо жити”, – сказала пані Світлана.

Маємо надію на продовження фестивального життя: організатори вже обережно обмірковують АКТ Сьомий.

 

scroll to top