Письменник, ветеран російсько-української війни, Артур Дронь – автор поетичних книжок «Гуртожиток №6» (2020), «Тут були ми» (2023) та книги короткої прози «Гемінґвей нічого не знає». Він лаурет Премії імені Юрія Шевельова. Його тексти перекладені різними національними мовами світу й есперанто.
Журналістка та блогерка Тетяна Трощинська кілька днів тому провела на Громадському радіо інтерв’ю з Артуром Дронем. Текст цього автора буде представлений на цьогорічний Радіодиктант національної єдності.
Маємо для розуміння кілька цитат з розмови: “Мета, яку я собі поставив, працюючи над текстом, полягала ось у чому. Це буквально двісті слів, які нас мають об’єднати в один момент. Мені дуже хотілось, аби цьогорічний диктант об’єднував багатьох людей тим, що кожен із них думатиме про когось іншого. Для всіх цих кількасот тисяч він мав би стати дуже особистим, зверненим до конкретних речей. …Хотілося б, щоб це було відвертим говорінням із кимось дуже близьким”.
“Значення любові [під час війни] дуже змінилося. У цей час вона асоціюється не тільки з легкістю і закоханістю, а з відповідальністю, з випробуваннями, зі стражданням. Наш час наклав на любов шалену відповідальність. Але щастя, що є так багато людей, які беруть цю відповідальність і досі захищають нас.
У всіх захисників і захисниць, які нам зараз забезпечують, зокрема, і цей ефір, відповідальна любов – це серцевина і найважливіше, що їх тримає нас тримати”.
Гемінґвей нічого не знає про нашу війну
Третя книга Артура – «Гемінґвей нічого не знає» – навдивовижу життєствердна книжка про те, що ми переживаємо у війні: про горе втрат і радість здобутків. Автор – свідок різноманітних досвідів інших людей на війні. Їх письменник також намагається зафіксувати, висловити, переповісти й зробити помітними.
“Росіяни вбивають усіх підряд і не хочуть, щоб ми існували взагалі. Ми не маємо іншого вибору. Головна мотивація для наших людей – захистити свої сім’ї. Це перший рівень, потім усі інші, теж дуже важливі рівні.
Ясна річ, ми всі дорослі люди й розуміємо, що і в нас, і всередині нашої армії також є багато неправильних речей. Колись ми говоритимемо про них значно більше. Але так, головна різниця в тому, що в наших обставинах серцевина цієї війни, те, що ми захищаємо, є тим, що, попри все, жоден із цих аспектів не може стати причиною не брати в ній участь, здатися – бо це означає всім загинути”.
“[Радіодиктант] писав, і не раз. Ніколи не відправляв його на перевірку і не претендував на дуже добрий результат.
Я солідарний із людьми, для яких це традиція. Це подія декількох хвилин, коли кількасот тисяч людей об’єднує мова, і вони сидять і виводять ручкою ті самі слова і думають про них. Мене як письменника це заворожує”.
***Всеукраїнський радіодиктант національної єдності відбудеться 27 жовтня 2026 року (у вівторок) о 11.00, в День української писемності та мови.