Який вік – такий досвід. І смак.
Простотою та дотепністю мене підкорив рецепт мами Люди – так ми звертаємося до пані, яка для нас, кількох дорослих жінок, залишилася єдиною мамою з попереднього покоління.
І ось, завітавши до неї влітку, пригостилася – не без шматочка хліба та сала – ложечкою класичної сирої аджики.
Простота приготування аджики із солодкого та гіркого перцю з сіллю зберігає й аромат, і весь свій свіжий смак.
До того ж, перці живуть на грядці та в холодильнику чи не довше за інші літні овочі.
Ще й нині живенькі, в холодильнику.
Рецепт мами Люди дозволяє імпровізації та враховуває, що і солодкі, й гіркі перці вдаються різні (ну, як і ми, люди, звісно). Й за м’ясистістю, й за рівнем гіркоти. Тому вона зазвичай, готуючи, покладається на свій смак, або смак того, кого пригощає.
Перепускає через м’ясорубку приблизну кількість помитого, висушеного та почищеного від насіння перцю, солить. Насіння гіркого – не залишає. Часника додає за настроєм.
Смачно! Та у цьому й досвід прожитих 85 років.
Існує пропорційний рецепт для тих, хто такого досвіду не має. Та там також є можливості власного вибору.
Від імпровізації до класичного рецепту
Солодкий перець (болгарський) – 05 кг (найкраще брати м’ясистий, червоного кольору).
Гіркий перець (гострий) – 100-150 г (кількість залежно від бажаної гостроти).
Часник – 100 г.
Сіль (кам’яна, не йодована) – столова ложка з гіркою (приблизно 25-30 г).
Почистити солодкий перець від плодоніжок та насіння. Гострий перець можна чистити від насіння (так аджика буде м’якшою) або залишати з насінням (для максимальної гостроти).
Зубчики часнику звільнити від лушпиння.
Та пропустити солодкий перець, гострий перець та часник через м’ясорубку з дрібною сіткою. Можна за інструмент взяти блендері, якщо він відповідає вимогам, й подрібнити складові до однорідного стану).
До отриманої маси додати сіль. Ретельно перемішати. Й залишити аджику при кімнатній температурі на одну-дві години, періодично помішуючи, щоб сіль повністю розчинилася.
Розкласти готову аджику у чисті, сухі (краще – стерилізовані) банки та закрити чистими капроновими або гвинтовими кришками.
Таку приправу довго не вберегти, тому краще робити невеликими порціями, розраховуючи пропорцію та за смаком.
При тривалому зберіганні гіркий перець потроху здається та втрачає і смак, і здатність на деякий час бути консервантом страви.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки