Сержант Віталій на бойове псевдо “Шакал” за час участі у війні зріс у талановитого бойового фахівця та командира підрозділу. Саме так охарактеризував бійця начальник відділення комунікацій 108-ї бригади ТрО полковник Руслан Ткачук. А на підтвердження розповів кілька яскравих епізодів з бойової біографії «Шакала», який разом із побратимами наразі воює на Запорізькому напрямку.
Віталій – уродженець Дніпра, який у минулому був зайнятий на виробництві скло-пластикових панелей для обшивки трамваїв та ролейбусів. Тоді він навіть не міг уявити випробувань, що випадуть на його долю. Від природи смуглявий (мабуть, через це й “Шакал”), енергійний та сповнений оптимізму, нині він, немов легендарний Іван Сірко, завжди готовий нищити непроханих зайд на українській землі.
Прикладів вдалих операцій у “Шакала” безліч. Як старший групи, Віталій під час штурмових дій завжди йде першим, демонструючи високий професіоналізм та відмінні лідерські якості. Під його керівництвом оперативно та без втрат відновлено контроль багатьох позицій. Зокрема, під час однієї з зачисток група “Шакала” виграла стрілецький бій з противником, внаслідок чого наші хлопці взяли в полон трьох російських окупантів. Іншим разом на чолі групи Віталій здійснив евакуаційні заходи чотирьох поранених бійців, спланувавши швидкий та безпечний прохід евакуаційної місії через ділянки місцевості, заміновані противником. І все це серед білого дня та відкритою місцевістю!
На початку 2026 року, проявивши високий професіоналізм та хоробрість, в районі Гуляйполя Запорізької області, “Шакал” вивів групу бійців на СП для проведення ротації та евакуації поранених. Незважаючи на активний мінометний обстріл та роботу FPV противника, сміливець діяв без зволікання. І навіть попри те, що незабаром отримав акуботравму, не припиняв надавати допомогу пораненим, а в подальшому з ризиком для власного життя забезпечив розмінування шляхів відходу. У підсумку: поранені були виведені у безпечне місце. Окрім цього, було забрано тіло загиблого побратима. Евакуація пройшла без жодних санітарних втрат!
Нині на рахунку сержанта 15 врятованих життів побратимів. І це лише ті, котрих він витягнув особисто! “Коли треба, – жартують друзі, – “Шакал” і справді може проявляти неймовірну силу волі та безпомилковий вовчий інстинкт, який не раз рятував у, здавалося б, безвихідних ситуаціях”. Побратими щиро, по-братськи люблять та сповна довіряють своєму командиру.
1 жовтня 2026 року, у День захисників та захисниць України, Віталій прийняв нагороду особисто від Президента України. За мужність та неординарний талант, загартованого у боях командира заохочено орденом “За мужність” – найвищою відзнакою з чималої кількості отриманих раніш. У відповідь на міцний потиск руки “Шакал” рвучко зняв з рукава шеврон рідної 108 Кодацької бригади територіальної оборони та подарив його главі держави.
До речі, на запитання, чим займатиметься після закінчення війни, Віталій вчергове вразив рішучістю своєї позиції: “Ні, я не повернуся до моєї колишньої мирної роботи. Я залишуся в армії та опікуватимуся безпекою країни. Зрештою, має запанувати мир!”.
Приєднуйтеся до 108 Кодацької бригади ТрО та ставайте військовими фахівцями у лавах ЗСУ: 0 800 337 803.