Це була не просто евакуація людей з прифронтового міста, а ціла спецоперація, яка тривала більше 12 годин. Ба більше, бійці, які були залучені до порятунку цивільних мешканців Оріхова, зізнаються, що вперше на НРК вивозили людей на таку велику відстань.
Десятки військовослужбовців 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» забезпечували повітряну розвідку, моніторинг маршруту, прикриття та супровід роботизованої платформи на всьому евакуаційному шляху. Окремо працював автомобіль для евакуаційної групи.
Історія порятунку — в матеріалі.
«Давайте знайомитись. Мене звати Андрій. Це я дроном керував, вивозив вас. Вибачайте, що може необережно, але старався», — говорить боєць до літніх чоловіка і жінки.
80-річна Валентина Дмитрівна та 90-річний Геніслав Маркович не перестають дякувати за порятунок.
«Та за що ви вибачаєтесь? Це ми повинні вибачатись … . Поки не можу сказати, що зараз відчуваю, бо ще до тями не прийшли. Але звичайно дико, що не гуде, не падає, не свистить», — говорить пані Валентина.
«Ми дуже сильно старались, щоб ви були у безпечному місці, щоб вас, як по воді вести», — продовжує боєць.
«Це стільки роботи було… Ви, як хірурги…. Треба ж кожну кочку, кожну ямочку обійти. Я буду про це розказувати всім, кого побачу», — додає дідусь.
Як виявилось, провести цю спецоперацію бійців попросила онука стареньких, Анжеліка. Вона нині живе у Польщі, але дуже попросила про евакуацію рідних.
Боєць із позивним «Матрос» розповів подробиці евакуації. Говорить, що Геніслав Маркович зовсім не ходить і тому з ним було важко.
«Ми його на руках садили в машину. А бабусі всю дорогу було зле, але всі доїхали і живі», — пояснює «Матрос».
Операцію проводили під загрозою атаки fpv, які намотували кола над дорогою.
Подружжя оглянули медики бригади, після чого їх доправили у безпечне місце автомобілем.
В ході розмови зʼясувалось, що «Матрос» сам родом з Оріхова і врятовані люди є його однофамільцями. Боєць каже, що розпитає у своєї мами чи не родичі вони часом.
На знак подяки бійцям 65-ої бригади пані Валентина прочитала кілька рядків відомого вірша «Коли закінчиться війна»:
«Коли закінчиться… Коли… одні говорять, що нескоро… А я — готую вже столи і промовляю — скоро, скоро. Ще день, ще ніч, та й ще зима. А там… весняні перші грози. Коли закінчиться війна, я подарую вам мімози!!!»
Джерело: 061.ua