Опинитися у вирі традицій та згадати свої

Цього року до Полтави на фестиваль «Чорноморський степ» приїхали представники Донеччини, Харківщини, Кіровоградщини, Запоріжжя, Дніпропетровщини, Черкащини, Миколаївщини, Вінниччини, Полтавщини, Київщини та Житомирщини.

Тож, подорож довкола сцени мала ознаки уроку географії, а також етнографічного та творчого розмаїття.

Це майстри, громадські діячі, релоковані громади, крафтові виробники, співробітники закладів культури й освіти. Із Запоріжжя були запрошені митці, які представили історичний у всіх сенсах живопис, та автори сучасної художньої й психологічної прози – від БФ «Меморі 86».

А команда ГО «Фотосинтез» провела численні творчі майстер-класи, від створення шоперів та малювання осінніх пейзажів, до розписів гарбузиків до Геловіну.

Вишивка, плетіння та килимарство

Милуючись вишитими сорочками, картинами з бісеру та витинанками, познайомилися з жінками із Слов’янська. Та отримали вітання для наших нинішніх запоріжанок, які виїхали з рідних Покровська та Лиману.

На запрошення майстрині долучилися до плетіння осучасненої запаски – припинди. Наразі її можна зробити швидко – у техніці макраме. Таку маємо трансформацію фартушка, який я побачила поруч, у пані Інни. Білі мереживні запаски служили святковою окрасою, тож, чим фестиваль не свято?

Харків’янка Інна розповіла про відновлення традиції коцарства, яке триває на Харківщині, розповіла, що вулиця Коцарська ніколи не мала російського присмаку у назві. І показала власний коцик: на відміну від килимів, які роблять на станках, коц можна залишати на рамці на стіні хати чи будинку, повертаючись до них, коли є можливість продовжити.

А отаке знаряддя, яким відміряють довжину нитки, – для кожної коцарки особиста власність.

Згадалися таланти й моєї родини. Ткацькі станки були в родині сестри діда, бабусі Домнікії. Вона ткала доріжки для всієї великої родини. Маю одну у спадок, а повчитися не встигла. Та розмова із пані Інною надихає: вона поєднує коцарство з роботою, і зупинятися не збирається.

Ткацький станок стояв в парку імені Тараса Шевченка на минулорічному фестивалі «Чорноморський степ». Налаштований не на волохатий коц, а на традиційні орнаментовані гладенькі килими. І можна було поруч із родиною Добровольських спробувати науку такий поткати.

А наразі, у Полтаву, Валентина з чоловіком привезли з Кропивниччини виткані прикраси та сувеніри. Техніка та сама, а призначення сучасне, зручне й красиве.

До речі, попри відновлення традиції килимарства та коцарства, втраченою вважається вміння врятувати свою продукцію від …молі. У розмові з пані Інною дійшли висновку, що міль відлякували натуральним барвником для вовни. Та яким? З якої рослини виробленим? Поки відгадати не вдається.

Сир та мед – смачні й на новому місці

Неповторно смачними були крафтові сири та мед. Їх представили «Садиба родини Блонських» з Миргородського району Полтавської області (перебралися з Луганщини) та пасіка «Династія Рясних», які перебралися на Дніпропетровщину з Лисичанська.

До речі, трохи меду «пристало» до рук запоріжців. Пригостила нас пані Анна Рясна.

Качана каша та гнічена слива

А пані з Опішнянської громади проводила такий захопливий майстер-клас з виготовлення традиціційної для її рідної місцевості крупи, що… за кілька годин на столику біля неї не лишилося жодного пакетика унікальної для гостей фестивалю «качаної каші».

Та готують таку кашу довго – беруть якісне пшоно, насипають у широку миску. І по черзі його збризкують збитими курячими яйцями та притрушують борошном, безперервно струшуючи та крутячи («качаючи») миску. Кожна пшонинка обволікається десятками шарів тіста (за традицією, змочують до 88 разів), перетворюючись на акуратну щільну кульку розміром із сою чи горошину. Потрібно до трьох годин для однієї порції! Подають качану кашу з гніченою сливою. Маємо тепер і таку смакоту для дегустації.

Весільна пригода – то вистава. А ще й концерт!

Під час фестивалю тривала практично вистава на тему народних традицій. Полтавський Центр культури та дозвілля долучився до фестивалю з найвідповідальнішою місією. Облаштували дві локації – хату молодого і хату молодої – і показали весільні традиції Полтавщини. Пахощі від короваю відчутні було чи не за десять метрів від нього!

Ех, маю ще одну втрачену реліквію: рецепт бабиного хліба. Вона пекла його раз на два тижні, у ребристих формах. І поки він підходив та стояв у печі, ми, онуки, дочекатися не могли – коли ж можна буде отримати шматочок? Ні, давайте кусень! А паски які були??? А тут, на Полтавщині, є. Може, й у нас на Запорожчині рецепти збереглися???

А завершився цей насичений день потужною музичною програмою, де виступили гурти YELKA, Яри, «Очеретяний кіт», TaRuta, «Друже Музико», а головним хедлайнером вечора став легендарний рок-гурт «КОМУ ВНИЗ».

Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та учасників подій

 

scroll to top