Будівлю школи у центрі Запоріжжя, у якій десятиліттями навчалися діти, спочатку об’єднали з іншим навчальним закладом, а потім виключили з переліку освітніх об’єктів і передали комунальному підприємству.
Тепер це рішення довелося оскаржувати в суді. Йдеться про нерухомість вартістю майже 59 млн гривень.
Раніше МИГ повідомляв, що Центральний апеляційний господарський суд зобов’язав КП «Водоканал» повернути до сфери освіти будівлю навчального закладу у Запоріжжі.
Як стало відомо з постанови суду від 22 жовтня 2026 року, мова йде про будівлю колишньої гімназії №39 на вулиці Дмитра Апухтіна, 16 (колишня вулиця Матросова).
Площа основної будівлі, що розташована у центрі Запоріжжя, становить понад 3,5 тисячі квадратних метрів, а її вартість оцінюють майже у 59 млн гривень.
Що відомо про колишню гімназію №39 у Запоріжжі
Історія навчального закладу розпочалася ще наприкінці 1950-х років.
Будівництво школи стартувало влітку 1958 року, а 1 вересня 1960-го вона прийняла перших учнів як восьмирічна школа №39.
У 1965–1990 роках тут навчалося від 1200 до 1400 дітей.
У 1977 році заклад реорганізували в середню загальноосвітню школу.
Згодом у навчальному закладі почали розвивати профільну освіту: у 1992 році відкрили математичний клас, у 2006-му – історичний, а у 2007-му – філологічний.
За роки існування школи в її педагогічному колективі працювали 473 вчителі. У 1960 році тут було 62 педагоги, а у 2008-му – 26.
Як будівля школи опинилася у власності «Водоканалу»
Історія судового спору почалася після реорганізації навчального закладу.
5 червня 2024 року Запорізька міська рада ухвалила рішення приєднати гімназію №39 до гімназії №94. (Остання стала правонаступницею закритого закладу).
У той самий час депутати міськради приєднали ще 14 навчальних закладів до інших шкіл, назвавши цей процес “оптимізацією”.
Однак разом із реорганізацією школи виникло питання, що буде з її приміщеннями.
7 серпня 2025 року виконавчий комітет Запорізької міської ради ухвалив рішення №615, яким виключив нерухомість колишньої гімназії з переліку об’єктів освіти міста.
А вже 20 серпня виконком ухвалив наступне рішення – №640. Ним будівлю та інше майно на вулиці Дмитра Апухтіна, 16 передали в господарське відання КП «Водоканал».
Йдеться не лише про триповерхову будівлю школи площею 3544,2 квадратного метра. До переліку майна також увійшли склад, спортивний майданчик площею 920 квадратних метрів, огорожі, ворота, господарське обладнання та дерева на території.
У міській владі пояснювали, що приміщення гімназії більше не використовують для навчання.
У матеріалах судової справи також зазначено, що після об’єднання закладів будівля стала вивільненою.
Департамент освіти і науки міськради погодив передачу нерухомості. У листі від 12 серпня 2025 року, зокрема, йшлося про можливість використовувати приміщення для розміщення офісів.
Водночас у документах суду є й інші обставини. За інформацією, наведеною в позиції гімназії №94, у будівлі були проблеми з технічним станом: повідомлялося про аварійність та загрозу обвалення плит перекриття. Крім того, через відсутність простішого укриття та пошкодження внаслідок обстрілів навчальний процес у цьому приміщенні заборонили організовувати ще в січні 2025 року.
Чому прокуратура пішла до суду
Запорізька обласна прокуратура не погодилася з рішеннями виконкому. Там вважали, що майно, яке використовувалося для освітніх потреб, не можна просто виключити з переліку об’єктів освіти та передати іншому комунальному підприємству.
На думку прокурорів, після такої передачі будівля могла втратити захист, який поширюється на майно освітнього призначення. Це, зокрема, створювало ризик її подальшої приватизації.
У прокуратурі наголошували, що майно навчального закладу має залишатися у сфері освіти, а його використання для інших потреб суперечить законодавству.
Тому керівник Запорізької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області.
У позові вимагали скасувати обидва рішення виконкому, прибрати реєстрацію права господарського відання «Водоканалу» та повернути нерухомість департаменту освіти і науки міськради.
Спочатку суд відмовив прокуратурі
З першої спроби розгляд цієї справи у суді не завершився на користь прокуратури.
Господарський суд Запорізької області спочатку відмовив у задоволенні позову.
Позиція відповідачів полягала в тому, що будівля вже не використовувалася для навчання, а гімназію №39 приєднали до іншого закладу.
Представники міської влади та «Водоканалу» також заперечували проти вимог прокуратури. Зокрема, вони зазначали, що закон не забороняє змінювати статус комунального майна, яке більше не використовується для освітньої діяльності.
Однак прокуратура оскаржила рішення першої інстанції.
І Центральний апеляційний господарський суд став на бік прокуратури: визнав рішення про виключення будівлі з переліку освітніх об’єктів і передачу «Водоканалу» незаконними та зобов’язав комунальне підприємство повернути майно департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.
Таким чином, будівля колишньої гімназії №39 має знову перейти до сфери освіти.
Однак рішення суду не означає, що в колишній гімназії знову відкриють школу. Чи використовуватимуть будівлю для освітніх потреб, залежатиме, зокрема, від її технічного стану та подальших рішень міської влади.
Коли школа зникає, а будівля залишається: кому дістануться її приміщення
Історія гімназії №39 порушує важливе питання: що відбувається з будівлями шкіл після їхнього об’єднання з іншими навчальними закладами?
У цьому випадку після реорганізації приміщення колишньої гімназії виключили з переліку освітніх об’єктів і передали комунальному підприємству «Водоканал». Однак прокуратура оскаржила таке рішення, і зрештою апеляційний суд зобов’язав повернути нерухомість до сфери освіти.
Ця ситуація показує, що під час об’єднання шкіл важливо не лише визначити, де продовжать навчатися діти. Не менш важливою є подальша доля приміщень, земельних ділянок та іншого майна.
Адже “оптимізація” навчального закладу не означає, що його будівля більше не потрібна громаді. Навіть якщо зараз там не проводять уроки, у майбутньому приміщення може знову знадобитися для освітніх потреб.
Тож справа гімназії №39 – це не лише судова суперечка за нерухомість вартістю майже 59 млн гривень, а й показова історія про те, як після об’єднання шкіл може змінитися доля майна громади.
* За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією