Тетяна Василенко пережила Голодомор, німецьку окупацію, відбудовувала Дніпрогес і зводила житлові квартали Запоріжжя.
18 листопада жінка відзначила 100-річчя.
Її рідне село Новотроїцьке у Комишуваській громаді, де вона народилася і прожила значну частину життя, нині повністю зруйноване російськими військами. Там вже не залишилось жителів…

Про ювілей Тетяни Іванівни розповіли у спільноті «Гуляйпільські старожитності», згадавши, що навесні 2026 року дослідники записали інтерв’ю зі сторічною ювіляркою у її рідному Новотроїцькому
Тетяна Іванівна народилася у 1926 році у родині місцевих селян. На її долю випали Голодомор, колективізація та німецька окупація. Під час Другої світової війни вона переховувалася, щоб уникнути примусового вивезення на роботи до Німеччини.
Після війни все її життя було пов’язане з будівництвом. Тетяна Василенко брала участь у відбудові Дніпрогесу, а згодом працювала на зведенні багатоквартирних будинків у нових житлових кварталах Запоріжжя – зокрема на Пісках і Бабурці.
Нині Тетяна Іванівна мешкає у Запоріжжі. Попри поважний вік, вона зберігає активну життєву позицію та має надзвичайно добру пам’ять.
Під час розмови навесні дослідникам вдалося записати від неї чимало усноісторичних свідчень про Новотроїцьке та події, очевидицею яких вона була. Її спогади стали важливим свідченням історії села, якого вже немає.
Вітаємо Тетяну Іванівну зі сторіччям! Многая літа!