Так називається моновистава за п’єсою Неди Неждани. Драматург звертається до теми Голодомору, але сюжет будує не на фактах, не на статистиці, а в першу чергу – на внутрішніх перетвореннях людини. Це розповідь про жінку, яка у своїх стражданнях мріє розкрити крила.
Пронизлива історія жінки, яка пережила репресії і голод 33-го. А ще – історія про кохання, про матір та батька, про пристрасть і морок. Автор п’єси «Голос тихої безодні» Неда Неждана взяла за основу історичну тему, до якої зверталися чимало митців. Але показала її не через не через статистику, хроніку чи політичні гасла, а через це внутрішнє перетворення людини.
Показати історію героїні на запорізькій сцені взялася Ольга Петровська. Актриса розповідає, що мріяла про це п’ять років. І саме ця п’єса колись відкрила їй шлях до театру молоді.
«Голос тихої безодні» – це історія про жагуче бажання злетіти над безоднею, що розростається в душі людини і навколо неї. І щоб відчути свої крила, треба забути про страхи, лють і відчуття провини.
Источник: https://tv5.zp.ua/news/u-zaporizkomu-teatri-molodi-prozvuchav-golos-tihoyi-bezodni/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
