25 января 2019
25 січня – День студента, Тетянин день, який відзначають студентки та студенти. Давайте згадаємо, скільки століть жінки боролися за право бути студенткою, отримувати освіту та ставати самостійними.
Що спільного у біографіях Голди Меїр, Маргарет Тетчер, Джейн Фонди, Марії Каллас і Мадонни?
Усі ці жінки в дитинстві здобували освіту в школах «тільки для дівчат». Більше того, відомо, що серед американських жінок, які стали відомими політиками, було в 10 разів більше тих, хто вчився в жіночих школах. Половина жінок — членів Конгресу і 25% жінок, які ввійшли до списків членів правління найкращих компаній, які визначає щорічно журнал «Fortune», також навчалися в жіночих школах.
Жіноча освіта на українських землях набувала різних історичних форм, починаючи від середньовіччя. Протягом середньовіччя та раннього модерного часу переважала домашня форма навчання жінок. Здавна існували також монастирські жіночі школи.
Читайте также:В Запорожье частному предприятию незаконно отдали недостроенный офисно-торговый центр
В Україні інститути шляхетних дівчат з’явилися на початку 19 ст. з ініціативи та коштом місцевого дворянства: у Харкові (1812), Полтаві (1818), Одесі (1829), Керчі (1836), Києві (1838). Їх метою була підготовка «гарних дружин і корисних матерів родин». Це були закриті навчальні заклади, розраховані на доньок дворян, офіцерів та купців 1-ї і 2-ї гільдій. Приймали у віці 8 – 12 років; повний курс був 6-річний із поділом на 3 класи. Основна увага приділялася гуманітарному й естетичному (музика, танці) напрямам освіти, домоводству та рукоділлям. Існував педагогічний клас (клас пепіньєрок), що давав диплом домашньої вчительки.
Читайте также:Запорожский иллюзионист рассказал, как стать волшебником
Перші офіційні форми жіночої організованої вищої освіти – це Інститут шляхетних дівчат. У Києві він відкрився в 1830-х. Такий же відкрився згодом у Полтаві. Таким чином, існувала станова освіта. Це була ще ідея Катерини ІІ. Тоді вважали, що світській жінці потрібні певні знання. Акцент робився на мови, танці, музику та інші знання, які дівчині були потрібні. У 1850-ті в Російській імперії відбувається реформа і з’являються гімназії, жіночі зокрема.
Цікаво, що в Україні до питання жіночої освіти ставили більш зріло. Наприклад, вже у 1911 р. жінки отримали право також ставати нарівні з чоловіками професорськими стипендіатками.
Уперше про потребу допуску жінок до вищої школи в Росії заговорили на початку 1860-х років. Тоді своє бажання слухати лекції університетських професорів виявила група киянок, які звернулися з відповідним проханням до університетської Ради. Схожий прецедент знову стався 1861 року – домашня вчителька Людмила Ожигіна клопоталася про вступ на медичний факультет Харківського університету.
Читайте также:Запорожский суд остановил деятельность загрязняющего предприятия
З цієї нагоди куратор Харківського шкільного округу написав неофіційного листа тодішньому міністру народної освіти, який, своєю чергою, доповів царю Олександру II і передав «Справу Л. Ожигіної» на розгляд Головного управління шкіл. В Україні тоді було два університети — Київський і Харківський, і обидва відповіли на запит схвально, отож з 1861 року жінки отримали право записуватися до них слухачками. На жаль, скористатися цим вони ледве встигли: внаслідок студентських заворушень, які прокотилися імперією, вже 1863 року відповідний дозвіл було скасовано, а заборона жінкам навчатися в університетах тривала аж до 1905 року.
Источник: https://www.inform.zp.ua/2019/01/25/52768_534432/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
