У Запоріжжі головний синоптик металургів бабак поки що бачить сни про весну

Бабак разом з двома синами спить і прокидатись, здається, не збирається

Бабак разом з двома своїми синами ось вже десять років мешкає на “Запоріжсталі” у живому куточку управління залізничного транспорту. Напередодні Дня бабака “Индустриалка” побувала там і побачила-почула цілковиту тишу. Саме в тій клітині, де мешкають бабаки.

У них величезна дерев`яна будка. З трьома отворами. Ми зазирали по черзі в кожний. Але в перших двох було пусто. В третьому — купа соломи. І теж нікого. Потім цю купу трохи обережно розворушили. І побачили три горбики з хутра — спини бабаків. Вони солодко спали, встромивши голови у солому. Будити їх ми не стали.

Замість цього послухали розповідь голови профспілкового комітету управління залізничного транспорту комбінату “Запоріжсталь” Миколи Журибіди.

— Десять років тому сімейну пару бабаків нам подарували з Харківської області. Невдовзі у них народилось потомство — двоє синочків. На жаль, через деякий час мама бабаків померла. Тепер батько бабак живе з синами. Він у нас вважається головним синоптиком “Запоріжсталі”.

Ні його, ні його синів ми примусово не пробуджуємо. Чекаємо, коли самі прокинуться. І першим, як завжди, прокидається батько. Адже молодь любить поспати. І от коли бабак прокинувся, працівники живого куточку спостерігають за ним. Він, звичайно, із своєї халабуди вилазить на світ божий. Озирається, нюхає повітря, блимає очима. Зазвичай це відбувається у лютому. Необов`язково другого лютого. Він може прокинутись і на тиждень-два пізніше.

А потім ми спостерігаємо за бабаковою поведінкою. Якщо він нікуди не поспішає, а навпаки починає шукати їжу, то це добрий знак для нас. Весна буде ранньою. А якщо бабак побачить на землі свою тінь від сонця, то він хутко повертається до свого лігва. Щоб продовжити спальний марафон, який у нього почався ще наприкінці жовтня. І це означає, що весна буде пізньою. Тобто ще можливі і морози, і снігопади. А це для нас не дуже добрий прогноз.

— Миколо Михайловичу, чому не добрий? Адже у металургів гаряча, так би мовити, робота. Їм навіщо зайвого часу холоду боятися?

— Справа в тому, що рухомим складом управління залізничного транспорту ми постачаємо на комбінат сипучі вантажі. І якщо сніг та мороз на дворі, то вони змерзаються. Доводиться їх розморожувати. А це додаткові витрати та й взагалі зайва морока. Ось чому ми так поважно й уважно ставимося до свого “головного синоптика” — бабака.

Дасть він знак, що весна буде ранньою, зітхнемо з полегшенням. Ну, а якщо все вийде навпаки, то не будемо розслаблюватись.

Сьогодні, 2 лютого, я зателефонував Миколі Михайловичу Журибіді — як там головний синоптик? І у відповідь почув — спить! Отже, не чекатимемо “милостей от природы“ — не будемо розслаблюватись. До того ж, сонячний сьогодні день. Якби бабак виліз із свого ліжка, то злякався би своєї тіні і чкурнув знову у ліжко. Отже, весна буде не такою вже й ранньою, а скоріше — пізньою? Поживемо — побачимо.

Фото: Дмитро Шилін

Читайте також: Суслики — это не только мех: как в Запорожской области уничтожали милых зверьков