Запорожская художница показала на своих полотнах краски Индии

Запорожская художница рассказала, чем ее вдохновило путешествие в Индию

В Выставочном зале Союза художников открылась выставка акварельных картин председателя Запорожской организации Национального Союза художников Ирины Гресик.

Экспозицию художница приурочила к своему Дню рождения. На выставке Ирина Гресик представила картины, которые в основном написала во время путешествий в Индию, Индонезию и Непал.

Особое место в экспозиции занимают ее работы, созданные в Индии или по возвращению из этого путешествия.

Художница вернулась домой в конце марта этого года. Тогда уже начался карантин, и существовали проблемы с перелетами. В Индии был жесткий карантин. Рейс, на котором Ирина Гресик должна была возвращаться домой, отменили. Ей пришлось возвращаться на последнем дополнительном рейсе, который организовала Украина. А потом — две недели провести на самоизоляции.

В Индии Ирина Гресик была уже во второй раз. Впервые она ездила туда в 2015 году. Говорит, эти поездки существенно отличались.

— Перший раз я їздила в Індію з друзями. Це була досить творча група: художники, музиканти, скульптори. Але тільки я тоді малювала. Ми відвідали південь Індії, — рассказывает Ирина Гресик. — Вдруге я їздила на міжнародний арт-фестиваль у зовсім інший регіон – Делі, Джайпур. Індія настільки різноманітна, відрізняються ментальність, природа, архітектурні пам’ятники. Регіон, де ми були цього разу — був більше мусульманським. І, звичайно, ситуація з пандемією дала певний відбиток.

Величественный храм посреди шумной улицы

Художница пишет практически все свои картины с натуры. Не стала исключением и Индия. Ирина Гресик рассказывает, что посреди шумной улицы ей удалось найти удивительный храм, который она запечатлела на своем полотне.

— У Джайпурі багато вузьких вулиць. Там багато людей, транспорту та галасу. На перших поверхах будівель, зазвичай, знаходяться різні магазини, біля яких місцеві протягом дня сидять, спілкуються. Позв них ходять корови, їздять машини, велосипеди. Ми побачили цікавий храм. В натурі він ще синіший, ніж на картині. Це старий храм, скоріш за все, індуїстський, точно не знаю, бо всередину ми не заходили, — рассказывает Ирина Гресик. — Вулиця досить вузенька, тож, ми знайшли ганок перед магазином та спитали дозволу там малювати. Цікаво, що, люди, які сиділи перед храмом, залишались на місці весь час, поки ми малювали, тобто десь три-чотири години. Звичайно, вони міняли пози, медитували, спілкувалися, хтось приходив чи йшов, але більша частина залишалася на місці.

Индия — страна открытий

Художница рассказывает, что как-то в поисках уединения для рисования она вместе со своими коллегами забрела во внутренний дворик дома. Позднее выяснилось, что там находился монастырь.

-Ми думали, що двері, які були у дворі, ведуть у якийсь будинок. А за ними був монастир. У подвір’ї було святе дерево з підношеннями: квітами і зерном. З монастиря вийшов монах, який опікується цим деревом, та почав проводити якийсь ритуал. Поки ми там знаходилися, він виходив ще кілька разів, — рассказывает Ирина Гресик. — Це було дуже цікаво. Я люблю такий формат. Коли ти ходиш сам по іншій країні, робиш такі неймовірні відкриття. Власне цим і цікава Індія, там вражаюча культура і сама країна дуже цікава.

Настоящие эмоции

Некоторые картины, которые художница представила на выставке, она написала уже после возвращения из Индии. Их рисовала с фотографий, сделанных во время путешествия. В основном — это сюжетные акварельные наброски с людьми.

— Під час подорожей я багато роблю фотографій людей, бо з вуличними сценками неможливо працювати з натури. Коли люди не позують, а просто спілкуються, відпочивають, — у них проявляються справжні емоції. Коли ти просиш людину попозувати для портрету, вона себе відчуває трохи не природньо. Саме тому такі вуличні сценки для мене дуже цікаві. Раніше ніколи не вистачало часу на такі роботи. А це була свіжа поїздка і, завдяки карантину, з’явився час, — отмечает Ирина Гресик. — Під час обох подорожей до Індії мене вразило те, як там одягаються люди. Вони носять національний одяг не тільки на свята, а й кожного дня. В ньому надзвичайна колористика. Якби наші жінки вдягалися у таких кольорах, здавалося б, що це — великий несмак. А їм це до лиця, відповідає природі, архітектурі.

Магия Индии

Художница говорит, что с радостью снова отправилась бы в Индию. Говорит, эту удивительную страну стоит посетить каждому.

-Я думаю, що Індію потрібно відвідати або, щоб її полюбити, або, щоб зненавидіти. Принаймні, якщо хтось відчуває, що в голові щось відбувається не зовсім те, або він заплутався – така подорож поставить все на місце. Саме для цього потрібна поїздка на Схід, — говорит Ирина Гресик. — Заглиблення в деталі іншої країни для творчої людини — просто необхідне. Можна сказати, що наші горизонти розширюються неймовірно. Якщо ти все життя прожив у такому, так би мовити, моно стані, то це дає такий стереоефект.