Ветеран комбінату «Запоріжсталь» Віктор Захарченко присвятив половину життя роботі на улюбленому підприємстві
Віктор Іванович Захарченко народився в місті Олександрія Кіровоградської області. Після закінчення в 1958 році факультету промислового транспорту і експлуатації залізниць Дніпропетровського металургійного інституту його направили на комбінат «Запоріжсталь». Тут Віктор Іванович пропрацював 40 років.
— Починав черговим на станції «Мартени», згодом став начальником цієї станції. Потім мене перевели на більшу станцію «Східна». Вона забезпечувала ввезення вантажів на завод. Кожен день приходило 1,5 тисячі вагонів і стільки ж йшло. Дуже складна була робота, але цікава. Потім став начальником служби завантаження-вивантаження, через деякий час — начальником залізничного цеху. Хороші люди там працювали, всього 1700 осіб в цеху.
Після цього працював заступником директора по транспорту, і останні роки — старшим диспетчером. Коли мені було 50 років, почалися всілякі вдосконалення, зміни і в державі, і на заводі. Останні 13 років моєї роботи на комбінаті генеральним директором був Віталій Антонович Сацький. Справу свою він добре знав. Відмінний директор був, — розповів Віктор Іванович.
Всі ці роки надійним тилом для Віктора Івановича була його дружина Лариса Сергіївна. Разом вони виростили трьох дітей — двох синів та доньку, які подарували їм дев’ятьох онуків. Тому на святах в квартирі Віктора Івановича та Лариси Сергіївни збирається велика компанія.
— Дружина у мене вчилася в медінституті, там на танцях познайомилися, і ось разом вже 58 років. Живемо ми з Ларисою Сергіївною удвох. Це мій тил, більшість робіт по дому, виховання дітей лежало на її плечах, — розповів Віктор Іванович.
Після виходу на пенсію Віктор Іванович продовжує підтримувати зв’язок з колегами. Він є членом ветеранської організації комбінату і активно бере участь в різних заходах.
— Цього року через коронавірус не вдалося побувати на заводі, а в минулому році був на екскурсії, побував в своєму цеху, поспілкувався з залізничниками. І з колегами спілкуюся, у мене багато хороших знайомих, товаришів. Щомісяця зустрічаємося з радою ветеранів, заходи проводимо, виїжджаємо в будинок відпочинку, профілакторій. Вважаю, що в нашій ветеранській організації дуже правильно організована робота і їй можуть навіть позаздрити інші підприємства. Колектив у нас — понад 5 тисяч осіб. Всі люди заслужені, розумні. Ми задоволені, що керівництво комбінату постійно піклується про потреби ветеранів і всіляко підтримує нашу ветеранську організацію.
Займається Віктор Іванович на пенсії і дачею — там у нього фруктовий сад і невеликий город.
Своїми життєвими принципами Віктор Іванович поділився з нашими журналістами.
— Треба молодь зараз виховувати, щоб вони розуміли що праця — це основа основ, тільки через працю можна мати необхідне, забезпечити сім’ю. І країна повинна розвиватися. Мій батько, заслужений токар Кіровоградської області, сказав мені якось одну фразу: «Синку, ось ти закінчив вуз, йдеш працювати з людьми, будеш керівником. Запам’ятай одну річ: став себе на місце співрозмовника. І ти серцем зрозумієш його бажання, і тобі серце підкаже, як вчинити». Я керувався і зараз керуюся цим правилом. Ось так і треба жити, — поділився Віктор Іванович.
До речі
1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана.
Читайте також: Відомий шоумен у Запоріжжі пішов працювати на доменну піч
Сообщение Запорізький ветеран присвятив половину життя роботі на улюбленому підприємстві появились сначала на Индустриалка — новости Запорожья.
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/zaporizkiy-veteran-prisvyativ-polovinu-zhittya-roboti-na-ulyublenomu-pidpriyemstvi
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
