Запорізька міська рада увійшла в політичний колапс через протистояння різних політичних сил. Політичні ігрища вийшли на небачений рівень, а популізм досяг апогею. Тож що відбувається і на що запоріжцям чекати далі? Чи можливі перевибори? Чи може в протистоянні міського голови, секретаря та депутатів вдасться згладити один з гострих кутів? Свою думку з цього приводу висловили експерти.
Почнімо розбиратися в ситуації з самого початку. Очільник Запоріжжя Володимир Буряк ще в першу свою каденцію повірив у себе, бо за його спиною стояла депутатська більшість. Всі інші політичні сили складали меншість в міськраді та не могли ефективно протистояти. Отже, й домовлятися з меншістю ніхто не вважав за потрібне. Буряк мав секретаря та заступників від депутатської більшості. Посади в структурах міської влади також ділилися серед своїх. Наприклад, головами районних рад призначалися депутати від Опозиційного блоку, а гендиректорами КП призначались працівники Метінвесту. П’ять років безумовної влади, політичні дивіденди коштом міського бюджету: спортивні та дитячі майданчики, багатомільйонні проєкти на кшталт «Міжнародного аеропорту Запоріжжя» тощо. Безліч кримінальних справ та скандалів нічого не дали. Володимир Буряк увірував у себе остаточно.
Міський голова Запоріжжя Володимир Буряк
Та останній рік перед повторними виборами в міськраду складався для Буряка не дуже вдало. Опозиційний блок розколовся. Частина депутатів лишилась вірною Ринату Ахметову, частина підтримала міського голову. Довелося Буряку на швидку руку створювати власну політичну партію «Єднання» імені себе. Та довіра електорату все ж таки похитнулася, і хоча сам Буряк знову став міським головою набравши 60% голосів, та більшості у міськраді набрати не зміг. З шести політичних сил представлених у нинішньому скликанні, п’ять — стали в опозицію до міського голови. Тож міському голові підкорюється лише 14 депутатів. Цього геть не достатньо для розв’язання будь-яких питань. Тож пану Буряку досить швидко довелося відчути як це — домовлятися.
Спочатку, за старою традицією, секретарем міськради призначили депутата від промерської партії — Геннадія Наумова. Посади заступників ніхто навіть не передивлявся. Володимир Буряк вирішив, що набравши 60% голосів, має право самостійно приймати усі рішення. Він не врахував, що депутати інших політичних сил разом набрали більш ніж 75% голосів запоріжців. Кожна політична сила йшла на вибори із власною програмою і має зобов’язання перед тими, хто її обирав. Люди чекають плідної роботи та виконання заявлених програм від обранців. Тож дуже скоро депутати оговталися та змусили Буряка передивитися свої позиції. Спочатку переобрали секретаря, замінивши Геннадія Наумова на Анатолія Куртєва від «Слуги народу». Потім перерозподілили посади заступників міського голови. Володимир Буряк стрімко втрачав вплив, що йому звичайно не подобалося. Коли ж депутати вчергове підняли голову стосовно перерозподілу місць в постійних депутатських комісіях, Буряку урвався терпець. Було розроблено проєкт рішення за підписом голів п’яти фракцій, який секретар, в обхід міського голови, під час сесії намагався внести до порядку денного з голосу. Міський голова вносити проєкт рішення до порядку денного категорично відмовився. З цього й почалося протистояння Володимира Буряка з Анатолієм Куртєвим.
Секретар міської ради Запоріжжя Анатолій Куртєв
Та хоч питання з комісіями згодом було вирішено, Буряк затаїв образу на свого секретаря. Невдовзі з’явилась можливість звільнити Куртєва. Наскільки законним було звільнення — буде з’ясовувати суд.
Редакція Форпост поцікавилася думкою експертів стосовно ситуації, що склалася в місті. Запорізька міська рада у своїй роботі повністю підпорядковується регламенту. Ми поцікавилися думкою Андрія Согоріна, який в минулому депутатському скликанні очолював постійну депутатську комісію з питань регламенту законності та порядку Запорізької міської ради. Питання як ситуація, що склалася, впливає на роботу міськради і чи можливий сценарій з недовірою депутатів міському голові, тобто імпічментом:
Регламент міської ради це документ, який приймається відповідно до закону про місцеве самоврядування. В ієрархії документів міської ради він займає вище положення. Невиконання регламенту під час підготовки й прийняття рішень тягне за собою питання легітимності рішень. У статті 42 регламенту є обов’язкова норма про те, що секретар міськради візує рішення і підписує додатки до рішень, тому, якщо він цього не зробить або відсутній секретар, то знову ж стає питання про легітимність рішень.
Депутатський корпус ухвалив рішення про те що без секретаря він працювати не буде. Відповідно, депутати взяли паузу, щоб розібратися з ситуацією і дати Андрію Куртєву, час, щоб він в судовому порядку відстояв свою позицію.
Стосовно сесії. П’ять фракцій це 48 депутатів. Для збору сесії необхідно не менше 22 депутатів, для імпічменту 43. Але імпічмент це абсолютно крайній захід, який зараз не розглядається, ніхто не хоче дестабілізувати місто. Я думаю що найближчим часом ми налагодимо роботу.
Стосовно процедури: рішення про імпічмент вноситься як і будь-яке інше рішення. Йде проходження по комісіях (розглядають постійні депутатські комісії, як і будь-який проєкт рішення), а на сесії лічильна комісія організовує таємне голосування. Голова на сесії — секретар або обраний депутат підписує прийняте рішення.
Адвокат Сергій Лишенко має не абиякий досвід у роботі з депутатським корпусом, нині є депутатом Запорізької обласної ради, на його думку, пан Куртєв безумовно має право на вирішення ситуації, що склалася, в судовому порядку:
Пан Куртєв має право звернутися до суду, як і будь-який інший громадянин. Це право не може бути обмежене і він його реалізовує. Суд ухвалив рішення на його користь, призупинивши дію рішення міського голови про звільнення пана Куртєва. Реакція юристів з цього приводу неоднозначна.
Основним аргументом проти такого рішення суду на позов пана Куртєва фахівці називають те, що неможливо зупиняти рішенням суду рішення про звільнення, яке вже вичерпало свою силу. Тобто, як можна зупинити те, що вже закінчилося. Призупинення якогось рішення — це нормальна практика в ситуаціях, коли потрібні невідкладні дії на час судового розгляду справи або слідства. Наприклад, арешт майна — це невідкладна дія, яка необхідна для того, щоб відповідач не розпродав майно, поки триває слідство чи суди. Стосовно звільнення — воно вже відбулося. Людина може подавати позов про поновлення на посаді та компенсацію зарплатні за час вимушених прогулів. Призупинити звільнення — такого в судовій практиці ще не було.
Судова практика не є сталою, вона динамічною й постійно розвивається. Юристи до цього вже звикли, бо постійно є нові позиції Верховного суду: судді постійно реагують на зміни та суспільну думку.Але, звертаю увагу, що першопрохідницям в цьому питанні є Володимир Олександрович Зеленський, який своїми рішеннями поскасовував розпорядження про призначення людей на посади, таким чином їх звільняючи. Тому не можна казати про те, що рішення суду суперечить Конституції, якщо ми припускаємо думку, що гарант Конституції робить теж саме. Запущено правовий механізм, який в принципі нівелює всю судову систему, як гарант законності. Хоча, це не проблема конкретного судді, це проблема ситуації взагалі.
В будь-якому випадку Володимир Буряк не мав права звільняти Анатолія Куртєва, хоча це мало право зробити НАЗК.
Отже, у висновку маємо, що політичний колапс Запорізької міської ради має набагато глибший контекст, ніж той, що бачить широкий загал. Чим і коли закінчиться протистояння Буряк-Куртєв буде видно згодом. Поки що більшість депутатів відмовляються відвідувати сесії, які скликає міський голова Володимир Буряк. Наступну сесію він запланував на 20 липня. Ця дата, до речі, також вибивається з порядку, що встановлений в регламенті роботи Запорізької міської ради.
Источник: https://forpost.media/novosti/politychnyy-kolaps-v-zaporizkiy-miskiy-radi-chy-ie-vykhid-iz-sytuatsii.html
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook