Багато хто з нас, живучи своїм буденним життям, навіть не замислюється про те, що поряд з нами живуть особливі люди. Вони їздять разом з нами в громадському транспорті, купують їжу в таких самих магазинах, ходять в кіно та на концерти, відводять дітей до дитсадочків та шкіл. Вони – рятувальники. Саме цим людям завдячують життям запоріжці, яким доводилося опинятися у скрутних становищах. Пожежі, підтоплення, аварії на дорогах та на воді, трагічні й курйозні випадки – все це про їхню професію. Напередодні Дня рятувальника ми вирішили поспілкуватися з представником Державної служби з надзвичайних ситуацій й дізнатися, як то воно – щодня наражатися на небезпеку, заради життя інших людей.
Спілкувалися ми зі старшим пожежним-рятувальником 3 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, сержантом служби цивільного захисту Максимом Пукманом.
(Наше інтерв’ю було призначено на ранок. Я спізнювалася і дуже хвилювалася з цього приводу. Прибігши до кабінету, де мала відбутися бесіда, я побачила приємного молодого чоловіка. Міцна статура, пряма спина, поза розслаблена, але зібрана. Мова спокійна й виважена, легка усмішка – ніщо не видавало в ньому втоми. Це вже потім, після інтерв’ю, вже виходячи з кабінету, я побачила, як він потер очі – позаду в нього було чергування. Не дивлячись на це, розмова пройшла дружньо й цікаво)
Максим одружений, виховує донечку. Каже, що рішення піти працювати до ДСНС прийняв самостійно, родина не заперечувала, бо це був свідомий вибір. Дружина звичайно ж хвилюється, але вже звикла. Розповідає, що якби мав сина і той схотів піти по його стопах, то відмовляти не став би, головне, щоб він так само робив цей вибір свідомо, і щоб професія приносила йому задоволення. Рятувальна частина, в якій працює чоловік, знаходиться на правому березі в Дніпровському районі на Дніпрогесівській, 7.
Максиме, як давно Ви працюєте рятувальником? Чому саме цю професію обрали?
Працюю я вже десять років. Працювати до ДСНС пішов одразу після служби в армії. Чому обрав саме цю професію? Можливо тому що я така людина, яка полюбляє екстрім, в тому плані, що робота дуже цікава. Кожен раз як я заступаю на зміну, кожен раз це щось нове та незвичайне. Мені дуже подобається, я ніколи не шкодував, що пов’язав своє життя саме з цим.
Ми постійно вчимося й займаємося. На кожній зміні в нас відбуваються теоретичні навчання – ми розбираємо письмово практичні ситуації, проводимо їх аналіз. Звичайно що є й практичні заняття. Постійно проходять різноманітні змагання. Наприклад, я займаюся пожежно-прикладним спортом – займаюся бігом. Беру участь у міні-футболі.
Як виглядає розпорядок дня у рятувальника?
Наш робочий день починається із прийому зміни. Начальник караулу кожному дає завдання – на зміні кожна людина має своє певне завдання. Потім ми приймаємо у попереднього караулу обладнання: пожежні машини, пожежне обладнання. Передивляємося, щоб усе було справне, на місці, чисте, тому що нам потім цілу добу з цим працювати.
Далі йде розпорядок дня. Якщо це будній день, то він розпочинається із занять, які йдуть за графіком. Окрім цього підтримуємо чистоту в приміщенні, знаходимося на території частини, і звичайно ж виїжджаємо, коли надходить виклик.
Розкажіть, які цікаві й які складні випадки бували у Вашій практиці?
Одним з найскладніших випадків була нещодавня пожежа на Медвєдєва,7. Були задіяні багато підрозділів, гасіння відбувалося в складних умовах. Гасили мильним розчином, який під напором перетворюється на стовп піни. Працювали декілька годин, потім розбирали завали, ліквідовували наслідки, у тому числі й відкачували воду з підвалу, працювали з населенням. Це був дійсно складний й масштабний випадок.
Найстрашнішим, що я бачив – аварія, яка торік трапилася в Бородинському мікрорайоні. БМВ розірвало навпіл. Хлопці гралися навипередки, коли ми приїхали, то друга автівка стояла поруч. Ті що були в БМВ, яке розірвало – двоє, що сиділи з переду, вижили, а хлопець що сидів позаду – загинув.
Наша робота в таких ситуаціях полягає в тому, щоб дістати людей з транспортного засобу й передати медикам. Ми маємо спеціальне обладнання, щоб максимально швидко вирізати людину. Знаємо, як не нашкодити в такій ситуації. Якщо є потреба – надамо допомогу до приїзду медиків. Але частіше за все, коли ми приїздим на аварію, то медики вже там і чекають на нас. Адже нас викликають не на кожну ДТП. Коли вже передали постраждалих, або їх на щастя не має, то працюємо з технікою, робимо все щоб запобігти загорянню, або навіть вибуху. Обов’язково ліквідовуємо наслідки – змиваємо паливо та мастила з асфальту, щоб пляма не загорілася від іскри чи недопалка випадкового перехожого.
Максиме, а курйозні випадки?
Ось нещодавно було (сміється). Приїхали на виклик: батьки подзвонили, що їхня донька сама в квартирі й не відповідає на дзвінки. Батько показав, як і де різати двері, щоб з мінімальними пошкодженнями. Ріжемо, і тут двері потихеньку відчиняються… Стоїть ошелешена дівчина замотана в рушник із зубною щіткою в руках. Виявилося, що вона просто була в душі, а до того спала, тож і не відповідала на дзвінки, а батьки злякалися. Добре, що все добре закінчилося.
До речі, а самі рятувальники чогось бояться під час роботи?
Ну так, наприклад, коли потрібно зайти до приватного двору, господарів не має, а по дворі бігає собака. Тож трохи лячно, бо тут працювати треба, а тут на тебе собака біжить з наміром покусати, бо ти вдерся на її територію. Хоча, найчастіше вони ховаються десь, бо також бояться. Або доводиться відлякувати їх від себе водою.
Був випадок, коли на приватному подвір’ї власники розводили собак. Загорілася саме споруда, яка прилягала до вольєрів. Нам довелося рятувати тварин – відкривали клітки, щоб вони мали змогу вибігти. Але вони були геть не агресивні.
Часто викликають на котиків? Яких незвичних тварин доводилося рятувати?
І таке буває (сміється). Та часто котики самі сплигують, коли бачать що навколо метушня якась.
Найнезвичніше, що я бачив – це кажан. Нас викликали вночі, коли кажан залетів до квартири й власники не змогли самостійно його вигнати. То було щось – декілька чоловік у шоломах, в крагах (рукавички, ред..) та в забралах бігали по квартирі й ловили ту мишу. Але спіймали врешті решт та випустили. Варто розуміти, що це небезпечна тварина, яка може бути носієм інфекційних хвороб і навіть сказу. Тож насправді цей випадок був вартий виклику рятувальної команди. Хоча це й було весело.
Нічого не зламали в квартирі?
Ні, ми завжди намагаємося працювати максимально акуратно, хоч би яка це ситуація не була: курйозний випадок, пожежа, чи аварія. Завжди намагаємося мінімізувати наслідки й завдані збитки.
Як часто люди дякують, можливо особисто приходять до частини?
Дякують, але не так щоб часто. Ми працюємо частіше за все в стресових умовах, коли людям не до вдячності. Але все ж буває, що підходять й кажуть теплі слова. Такого, щоб хтось приїхав до частини – не пам’ятаю. Але це наша робота й вдячності ми не чекаємо, просто робимо те, що маємо робити.
Вже після закінчення інтерв’ю ми дізналися, що Старший пожежний-рятувальник 3 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, сержант служби цивільного захисту Максим Пукман до Дня рятувальника буде відзначений Подякою Запорізької обласної ради. Ми вітаємо Максима та дякуємо йому та всім без винятку рятувальникам Запорізької області за їхню нелегку працю. Зичимо сил та наснаги щоденно нести службу та виконувати надскладні завдання
Источник: https://forpost.media/novosti/my-prosto-robymo-te-shcho-maiemo-robyty-starshyy-pozhezhnyk-riatuvalnyk-dsns-v-zaporizkiy-oblasti-maksym-pukman.html
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
