В Україні йде війна, російська солдатня із звірячою впертістю продовжує атаки на наші міста та села, а українці потерпають від обстрілів та нестачі харчування. Особливо складно доводиться тим, хто мешкає зараз на окупованих територіях, і українська влада та волонтери завжди знаходять бодай яку можливість доставити людям все необхідне. Але чомусь не усім містам та селам щастить однаково – на Запоріжжі розподіл допомоги відбувається якось не дуже рівномірно. Наприклад, щоб відправити гуманітарку до Василівки, місцевим активістам доводиться по-справжньому воювати з бюрократичною машиною Запорізької облдержадміністрації, яка займається розподілом гуманітарної допомоги по області.
Ось що нам розповіли про самі активісти:
“З початку цього місяця Запорізька облдержадміністрація отримала 230 вагонів гуманітарної допомоги, і при розподілі цієї допомоги чомусь завжди “забувають” про Василівку. До району, в який входить одинадцять територіальних громад і де мешкає велика кількість людей, не було відправлено жодної фури, газелі чи автобусу с гуманітаркою. Народний депутат України Юлія Григорівна Яцик, яка завжди опікувалась справами Василівського району, домовилась за гуманітарну допомогу з угорськими благодійними організаціями, і невдовзі в Запоріжжя прибули чотири вагони харчів та необхідних речей саме для Василівки. Але доставити все це людям на місцях виявилось не так просто – нам прийшлося вступити в справжнісіньку битву із облдержадміністрацією, – розповідають активісти.
Річ у тім, що офіційним одержувачем усієї гуманітарки є саме Запорізька облдержадміністрація, бо саме до українських облдержадміністрацій Укрзалізниця доставляє такі вантажі безкоштовно. Потім їх перевозять на склади та розподіляють між громадами згідно заявок. Коли вантаж з Угорщини прибув до Запоріжжя, ми сподівались, що до Василівки він доїде швидко та без перешкод. Але ж ні! В Запорізькій облдержадміністрації нам заявили, що саме вони, згідно документів, отримали цей вантаж, і тому самі вирішать, кому й коли його відправити, –
Але ж Юлія Григорівна домовлялася за цю допомогу саме для Василівки, бо знала, что ніхто не квапиться доправляти гуманітарку саме в цей район. Ситуація набула розголосу, Юлія Яцик звернулася за допомогою в адміністрацію офісу Президента Україні, і нам таки вдалося “видряпати” наші чотири вагоні. Ми самі організували розвантаження та доставку до села Верхня Криниця, куди потім прибули квартальні та розвезли допомогу кожному, хто її потребує. Проте чотири вагони не рятують ситуації. Ціни на харчі на окупованих територіях захмарні – пакунок гречки чи рису коштує 160-180 гривень, кілограм солі – 90 гривень, кілограм дріжджів – 600 гривень. Зрозуміло, що більшість жителів громади не мають таких грошей та будуть змушені голодувати. Вважаю, що з 230 вагонів гуманітарної допомоги Запорізька облдержадміністрація могла відправити василівцям бодай хоть щось. Але ж ні! Таке враження, что чиновники зовсім не зацікавлені в тому, щоб зберегти життя жителів цієї громади.
На Мелітополь – так, гуманітарні вантажі йдуть, але потім загадково кудись зникають, мовляв – орки відібрали. А потім всі ці закордонні ласощі та памперси з`являються на полицях запорізьких супермаркетів, подекуди навіть з підписом, з якої країни прибула допомога.А василівців продовжують мурижити із заявками – то на місяць напишіть, то на неділю, то на три дні. Чому так відбувається – незрозуміло. І виходить, що гуманітарка до Василівки доїжджає виключно завдяки зусиллям Юлїї Яцик. Доїжджає, а не зникає десь по дорозі. Адже хто хоче доставити вантаж, той завжди це зробить. І ми докладемо усіх зусиль, щоб зберегти життя мешканців Василівської громади.
Так чому ж в такі важкі для нас часи в Україні відбуваються такі жахливі речі? За яким принципом приймаються рішення по розподілу гуманітарної допомоги? Хто бере на себе таке право вирішувати – якій громаді вижити, а якій – ні? Це ж все наші люди, наші українці! Але деяким нелюдам незнайоме співчуття, особливо коли попереду маячить примара легкої наживи. Проте не слід забувати, що війна – не не колесо Фортуни, а скоріш чортове колесо, і коли, кого і як воно розчавить – невідомо. А сама велика цінність – це людські життя, а не гроші.
Василівка дуже постраждала від обстрілів – зруйнована лікарня, пологовий будинок, розтрощені понад тридцять відсотків жилих будинків, загинули люди. Але війна закінчиться, і треба буде жити далі. Команда Юлії Яцик вже збирає заявки від мешканців громади – на матеріальну допомогу тим, чиї родичі загинули під час бойових дій та тим, хто зостався без житла.
Все буде Україна!”
Источник: https://golos.zp.ua/obshhestvo/253361/gumanitarni-batalii-na-zaporizhzhi-komus-use-komus-nichogo
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
