“Спершу російські підрозділи весь час змінювали один одного. Часом вони починали стріляти, битися, так що людям навіть на вулицю вийти не можна було. Потім до нас прислали «постійний гарнізон» з так званої «ДНР». Тепер інші російські підрозділи проходять через наше селище транзитом. Але все одно зупиняються у нас, бо росіяни намагаються триматися населених пунктів, знаючи що українські війська по своїх містах і селах не стріляють”, – згадує пан Гнатуша.
Очільник громади каже, що намагався пояснити російським загарбникам, що ніяке “визволення” їм не потрібне:
“У перший ж день увечері вони постукали до мене і вибачилися за безлад, який влаштували у селищі. Прийшли тринадцять військових, серед яких буряти, кавказці і представники ще бозна-яких національностей. Я подумав, що це слушний момент, щоб пояснити їм усе, і просто на своєму ганку виголосив коротку промову. Росіяни слухали уважно і мовчки. Я казав, що гадки не маю, хто такі нацисти і що ми тут таких не бачили. Що ми маємо церкву і жіночий монастир Московського патріархату, і не збираємося їх знищувати. Я розповідав про наші плани, про грандіозні зміни у громаді, пов’язані з реформою децентралізації. Я казав, що наше населення не хоче переходити під російську владу, а тим більше перетворюватися на мешканців невизнаних республік. Якоїсь миті я навіть подумав, що мені вдалося достукатися до своїх слухачів. Та коли я закінчив говорити, вони мене розчарували, сказавши щось на кшталт: «От ми замінимо вашого президента – і тоді ви житимете ще краще!». Отже там не було з ким говорити… Наступного дня цей російський підрозділ рушив на північ, а згодом ми дізналися, що його знищили українські військові. Така-от історія про початок «руського міра» у нашій громаді. З того часу я не вступав у жодні дискусії і нікому нічого не доводив. Мені це просто було неприємно”.
Ігор Гнатуша пояснює, що у громаді відмовились від ідеї створити територіальну оборону для того, щоб зберегти життя чоловікам громади.
“Хіба ж можуть погано озброєні чоловіки, котрі не пройшли жодних військових навчань, протистояти регулярній російській армії – з танками, бронетранспортерами і літаками? Громади, котрі створили тероборону, лишень наразили її бійців на неприємності. Бо сильного спротиву росіянам ці бійці чинити не могли, зате після окупації загарбники почали розшукувати тероборонівців, сприймаючи їх як ворогів. І завжди знаходився хтось, хто добровільно чи під катуваннями видавав усіх”, – стверджує Голова.
У перший же день п’яний рашист застрелив мирного чоловіка, який просто йшов дорогою.
“У перший день окупації російські військові застрелили чоловіка, який просто йшов дорогою, тримаючи у руці смартфон. Одному солдату орків, який був добряче напідпитку, здалося, що цей чоловік фотографує російську колону. Солдат почав кричати щось, загрожувати зброєю, і хоча товариші намагалися його заспокоїти, він таки вистрілив. Чоловік загинув на місці. Ще один наш мешканець загинув під час обстрілів”, – повідомляє Ігор Гнатуша.
Источник: https://tv5.zp.ua/news/jak-vidbuvalasja-okupacija-komish-zorjanskoi-gromadi/?utm_source=rss&utm_medium=rss&utm_campaign=jak-vidbuvalasja-okupacija-komish-zorjanskoi-gromadi
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
