Малеча допомагає армії матеріально
Пройти повз це дійство було неможливо. У затінку поруч з тротуаром розстелена ряднинка, на ній розмаїтий товар, серед якого визирало найголовніше – папірчик з простеньким написом «50% на ЗСУ». І смайлик з сердечком.
Я перевів погляд за ряднинку, аби поглянути на продавця. І побачив аж трьох продавців. Одному років десять, двом іншим, здається, ще менше. Усі троє сиділи просто на землі.
— Купіть що-небудь, — трішки сором’язливо звернулися юні торговці, ледь я зупинився перед цим імпровізованим прилавком. Зазивні нотки для них ще не дуже звичні й даються поки що без належної впевненості.
— Давно волонтерите?
— Третій день. Кожного дня в іншому місці торгуємо.
— І як – беруть ваш товар?
— Сьогодні покупців щось узагалі немає. А вчора ми біля магазину торгували, так виручка добра була – 500 гривень.
— А точно половина йде на ЗСУ? – засумнівався я, збентежений історіями про різних хитрунів.
— Відеопідтвердження є! – дружно вигукнули хлопчаки.
— Гаразд, гаразд. Що ж у вас купити?
Школярики почали пропонувати свій крам. Боксерські рукавиці, чохли та зарядка для смартфона, стамеска, повербанк, годинник, динозаврик, бездротова колонка, дзиги бейблейд, книжки «Робин Гуд», «Робинзон Крузо», «20 000 лье под водой»… Усе секонд-хенд, усе побувало в бувальцях.
— А де ви берете це все?
— Нам видають.
Повербанк виявився мені не по кишені, стамеску я вже маю, зарядка – не певен, чи вона підходить до мого телефона, книжки вже нікуди складати. Зрештою, аби підтримати хлопців, купив у них сонцезахисні окуляри за 35 гривень. Одностайним «Слава Україні!» малеча підвела риску під нашою торговельною операцією.
Тим часом підійшов чоловік з пакетом.
— Купіть що-небудь! – тут же адресувалося і йому.
— Пацани, ну що ви мені можете запропонувати, якщо я ось купив сумку для бронежилета, — і чоловік кивнув на свій пакет. – Мій Приморськ в окупації.
— І моє село недалеко від Мелітополя теж, — в унісон чоловіку мовив старший з продавців.
— А де ж ти зараз живеш? – запитав я.
— Ні, взагалі-то, я живу у Запоріжжі. Просто в тому селі я колись довго мешкав. А потім переїхав з мамою сюди.
Хлопчині, що «довго мешкав» в окупованому нині селі, нагадаю, на вигляд років десять.
А чоловік подав їм купюру, нічого не взяв і пішов далі. «Слава Україні!» — пролунало вслід.
— Віддавайте не половину, а всі 100 відсотків, — це вже зупинився інший перехожий. Після паузи додав: – Ви потім усе заробите.
Видно, що чоловік тямить у далекій перспективі.
— Купіть що-небудь!
— Ну, що мені тут у вас купувати, — скептично відказав той. — Візьміть.
Дядько тицьнув гроші й подався у своїх справах. «Слава Україні!»
***
Якщо у школі ще пишуть твір на тему «Як я провів літо», то цим трьом дітлахам є що викласти: по-своєму теж били ворога.
Автор: Михайло Семеренко
Читайте також: Шестирічна дівчинка із Запоріжжя віддала свої гроші на придбання реанімобіля для військових
Вам може бути цікаво: Як би ми провели літо 70 років тому: запорізькі канікули 1949 року — унікальні фото
Читайте наші новини на сайті zprz.city
Сообщение Запорізька дітвора вийшла на вулицю, аби допомогти ЗСУ появились сначала на Індустріалка — новини Запоріжжя.
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/zaporizki-diti-dopomagayut-zsu-foto
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
