Минулого року в Україні стався буквально весільний бум. За даними Opendata, понад 210 осіб офіційно зареєстрували свої відносини. Та як би романтично це не виглядало, в умовах повномасштабної війни шлюб — це більш прагматичний крок, який в першу чергу дає повний захист майнових і медичних прав громадян. І саме шлюби укладали через те, що інакшого механізму захисту цих прав на сьогодні в Україні немає.
Але разом з тим, така форма реєстрації стосунків доступна далеко не всім. Бо законом України визначено, що шлюб можуть укладати тільки чоловік та жінка. Але як бути представникам ЛГБТК+ спільноти? Людям, стосунки яких юридично ніяк не підтверджені, а значить — права не захищені.І які не тільки останній рік, а, насправді, з 2014 року робонять нашу країну і наші життя на фронті.
Чи вдалося за цей час вирішити проблему? Ні. Але вдалося знайти альтернативний механізм, який дозволить згладити кути та усунути низку незручностей. І цією альтернативою стаі інститут реєстрованих партнерств.
Що це і чому це важливо
Згідно тексту законопроєкту “Про інститут реєстрованих партнерств”, зареєстрований у ВР від 13.03.2023 року, реєстрованим партнерством є зареєстрований в порядку, визначеному цим Законом, добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов’язки.
Тож реєстровані, або цивільні партнерства — не про романтичні стосунки. А точніше буде сказати “не тільки про” це. В першу чергу, це чіткий та зручний інструмент для врегулювання юридичних питань між 2 особами, не зважаючи на їх особисте життя. Наприклад, таке партнерство можуть оформити просто співмешканці-сусіди по житлу; літні люди, в яких немає родини чи близьких родичів, але є друзі-товариши, і вони один про одного піклуються.
Цивільне партнерство — це інститут не тільки для одностатевих пар, і це ніяк не стосується наявності статевих відносин. Це можливість фактично обрати собі сім’ю та закріпити цей факт юридично, — каже Алла Бронішевська, практикуючий адвокат, член НААУ, спеціаліст в галузі сімейного та трудового права, захисту прав людини, вирішення спорів, корпоративного управління, M A, інтелектуальної власності. Ще раз наголосимо: в цивільному партнерстві не має значення, якої статі самі партнери. У такий спосіб оформити стосунки можуть як чоловік-жінка, так і представники ЛГБТК+-спільноти.
А питання одностатевих шлюбів стали активно обговорювати саме з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Бо від загарбників нас на фронті захищають як гетеросексуальні люди, так і представники ЛГБТК+-спільноти. І якщо керують танками та дронами, стріляють зі зброї всі люди на фронті на рівних, то права у ЛГБТ-людей далеко не рівні з іншими громадянами. Тому тисячі представників ЛГБТК+-спільноти стали задаватись абсолютно справедливими питаннями.
Хто матиме право опікуватись ними в лікарнях чи влаштовувати поховання? Як юридично зафіксувати майнові стосунки, якщо щодня є ризик загинути? При чому, як на фронті, так і в тилу. Елементарно, на війні трапляються поранення. І якщо завтра поранять мене, то чи зможе мій партнер потрапити в реанімацію до мене? Ні. Тому що в очах закону він для мене просто чужа людина. Теж саме — і про майнові права. Проживаючи з партнером разом більше 8 років, ми все ще один одному чужі люди, хоча в нас є майно, яке ми наживали спільно. І якщо, наприклад, мене вб’ють на війні, або його вб’ють, то хто отримає виплати? І ось це майно, в разі моєї смерті, хто його отримає?
Да, це цинічно і прагматично звучить, але в такому випадку мій партнер абсолютно не захищений. Мало того, що його не допустять в реанімацію, що він не зможе розпоряджатися моїм тілом в разі моєї смерті, так він ще і ніяких виплат не отримає. Він державою соціально не захищений, — наголошує Олександр Жуган, старший навідник 1 взводу мінометної батареї 206 батальйону ТрО.
Суспільство вже давно висловило свою позицію щодо одностатевих союзів. За результатами опитування, яке проводив КІМІС, 56% абсолютна більшість — загалом погодилися з тим, що ЛГБТК люди мають право реєструвати свої сімейні стосунки у формі цивільного партнерства; не погодилися з цим 24%. Що цікаво, відносна більшість опитаних (44%) загалом підтримали навіть право одностатевих партнерів на укладення звичайного шлюбу; проти цього були 36%.
Ще одне підтвердження підтримки суспільством узаконення стосунків для одностатевих пар стала відповідна петиця, яка в короткий період часу набрала понад 25 000 підписів, і все ж була розглянута Президентом України.
Ймовірно, це стало “останньою краплею” і головним приводом нарешті почати рухатись в напрямку створення механізму для захисту прав одностатевих пар. Так в Україні і створили та вже зареєстрували законопроєкт “Про інститут реєстрованих партнерств”, і який зараз чекає прийняття. То ж що дасть таке юридично оформлене партнерство?
-Під час війни особи, що перебували в одностатевих стосунках, зіштовхнулися з проблемою, де вони не можуть бути визнані членами сімʼї військовослужбовця, не можуть отримати доступ до тіла партнера-військовослужбовця, у разі його смерті, не можуть надати згоду для направлення органів партнера на донорство, не мають права спадкування у разі смерті свого партнера тощо.
І усі ці проблеми тим чи іншим чином знайшли свої відображення у тексті проекту Закону, — наголошує старший юрист правозахисної компанії Expatro Катерина Затулко. І це дійсно так. Бо, згідно з тексту законопроєкту, люди, що оформили такий вид стосунків, матимуть право: на офіційне впізнання тіла партнера в разі його раптової смерті, доступ до усіх процесів з метою встановлення причини смерті та розпорядження самим тілом чи біологічними матеріалами померлого партнера.
Простими словами — реєстрований партнер зможе забрати тіло полеглого, узгодити використання органів померлого партнера на донорство, влаштувати поховання. на відпустки за сімейними обставинами та призначення соціальних виплат, отримання виплат та допомоги за партнера; на складання сумісного заповіту та обов’язкову частку у спадщині іншого партнера. Простими словами — партнери, за законом, отримують статус близьких родичів, а значить — стають спадкоємцями першої черги. на рівнозначні майнові права: набувати спільне майно, оформлювати та ділити його в усталеному законом порядку.
Чому саме зараз?
Офіційної статистики загиблих захисників України наразі немає. Та нещодавна міністр оборони Олексій Рєзніков заявив, що загальна кількість полеглих — “менше, ніж кількість жертв землетрусу в Туреччині”, що дорівнює близько 50 тисяч осіб. Війна не закінчилась, тож українці продовжують гинути. При чому, як на фронті, так і в глибокому тилу: внаслідок ракетних обстрілів від уламків ворожої ракети або під завалами розбомблених росіянами будинків.
Для розуміння, за даними ООН саме цивільних загиблих внаслідок повномасштабної війни — понад 8 тисяч осіб. Звісно, роль та значення інституту цивільного партнерства зросла в період війни, коли багато людей втратили рідних та близьких. Партнерство дасть можливість одиноким людям скооперуватись з друзями та сусідами надати їм право відвідання в лікарні, розпорядження тілом після смерті, розпорядження майном та інше, — каже Алла Бронішевська. Тетяна Касьян, виконавча директорка ГО “Точка Опори UA” зазначила: не було ще в Україні такої кількості камінг-аутів, як за час з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. І роблять ці камінг-аути в першу чергу військові, які проливають кров та віддають життя за захист нашої свободи і держави.
Тож не було б справедливим для держави відплатити своїм захисникам хоча б тим, щоб повністю захистити їх медичні, соціальні та майнові права? Бо на сьогодні, механізму для захисту прав ЛГБТК+-людей в Україні просто не існує.
Партнери, що знаходяться в одностатевих відносинах рік, 5 років, понад 15 років, все ще залишаються ніким один для одного перед обличчям закону. І для того, щоб хоч якось захистити свої права, ЛГБТ-людям доводиться укладати шлюби зі своїми друзями.
Як вчинила Лєда Космачевська, яка вийшла заміж за свого старого друга-гея, що відправився на фронт. Так вона офіційно отримала право на опізнання тіла в разі загибелі друга, проведення поховання тощо. І стала фактично посередницею між ним і його партнером, з яким вони разом вже понад 15 років. І самі військові наголошують на тому, що не дивлячись на те, що вони на рівних проливають кров за державу, в очах цієї держави вони — привиди, а їх стосунки не значать нічого.
Бо коли один з партнерів у лавах ЗСУ, а інший — волонтер, або обидва партнери на фронті, ми розуміємо, яка прірва у захисті між правами нашими та гетеро-парами. Якщо в гетеро-парі, в разі загибелі когось, його дружина має право розпоряджатися тілом чоловіка, має право розпоряджатися тим, як і де його поховають, тощо, то гомосексуальні пари таких прав не мають. Тому від прийняття законопроєкту про цивільні партнерства виграють всі, — каже Олександр.
Коли законопроєкт приймуть, як цей інститут реєстрованих партнерств працюватиме на практиці? Незважаючи на відмінності, схожість між шлюбом та цивільним партнерством все ж більше.
Навіть оформлюватися такі відносини будуть за схожею процедурою, що й укладання шлюбу. Бо реєструватимуться цивільні партнерства у РАЦСах, і весь процес займатиме 10 діб. В подальшому планується, що реєструвати партнерства можна буде і через “ДіЮ”. Оформлене партнерство не може бути розірваним в односторонньому порядку.
А ще особа, що перебуває в офіційному цивільному партнерстві не зможе бути одруженою, чи мати декілька партнерів. А далі по життю — все, як у всіх. До вашого пакету документів, необхідного для вирішення майнових прав, чи отримання соціальних виплат, чи оформлення якоїсь “побутової” процедури просто додасться ще один документ — свідоцтво про реєстрацію цивільного партнерства.
Ініціаторка законопроєкту, народна депутатка Ірина Совсун, підкреслила: У разі підтримки Верховною Радою, законопроєкт нарешті допоможе парам визначити взаємні права та обов’язки, питання володіння майном, спадку, соціального захисту, прав у разі смерті чи зникнення партнера чи партнерки. Нічого екстраординарного. Все те, що завжди, за замовчуванням, було доступно різностатевим парам в Україні.
Так питання одностатевих шлюбів буде знято?
Ні. Цивільне партнерство зможе зняти симптоми, але не може вилікувати повністю. Бо відмінності між правами, отриманими парою у шлюбі, і тією, яка зареєструвала цивільне партнерство, все ще залишаються. Здебільшого, як наголошують юристи, обмеження прав у цивільних партнерствах стосуються питання дітей.
Пара, що зареєструвала цивільне партнерство, не зможе разом всиновити дитину, стати повноправними батьками для дитини, народженій не в шлюбі, а в партнерстві. Партнери також не зможуть взяти спільне прізвище. Але, на час війни, інститут цивільного партнерства точно стане панацеєю для ЛГБТК+-спільноти, бо одностатеві пари перестануть бути невидимими для держави, і їхні базові соціальні, майнові та медичні права нарешті будуть захищені. Источник: https://zanoza-news.com/a/2023/04/19/36824
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
