Подружжя залізничників Ольга Очкас та Віталій Юшко понад 20 років відпрацювали на станції «Оріхівська», що у Запорізькій області. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну не покинули місто, а почали волонтерити. 9 липня цього року у Пункт Незламності міста Оріхова, де волонтерило подружжя поцілила російська авіабомба. 
Як пише «Суспільне Запоріжжя», чоловік та дружина загинули, у них залишився 7-річний син та 26-річна донька.
“Мама була сильною жінкою, а вітчим – чоловіком, який тримає своє слово”, – саме так згадує своїх батьків Катерина Безсонова.
«Мама була життєрадісною людиною. І вона вперта. Якщо вона щось вирішила, то так воно і буде, і що ти їй не говори, вона буде стояти на своєму. А вітчим був, мені здається, її протилежністю, тому що він був таким мовчазним, але ось він в собі все тримає, але робить».
У Віталія та Ольги залишився й 7-річний син Артем. Катерина каже, не знала як розповісти брату про те, що батьків більше немає.
«Я йому сказала, що “Пункт Незламності” обстріляли та мама та тато загинули. Він засмутився, він плакав, ми далі продовжували розмову, пояснювали, що тепер він буде жити в нас. Він запитував: чи вони заховалися в бомбосховище, і чому вони загинули, чого так трапилося. Це все пояснювали дитині, дякую психологам», – розповідає Катерина Безсонова.
Ольга та Віталій працювали на залізничній станції Оріхівська більш як 20 років. Там і познайомилися. Їхня колега Людмила Левченко розповідає, подружжя, не зважаючи на ворожі обстріли, не хотіло виїжджати з Оріхова.
«А вони жили, не боялися нічого, а як боялися, вона мені казала: “Мать, як прилетить, то воно мене догонить, догонить всюди. Тяжко до сих пір, не можу”.
Людмила розповідає, в “Пункті Незламності” Ольга готувала їжу і показує останнє відео перед її загибеллю, де відвідувачі питають Ольгу про те, що сьогодні буде на обід.
“Вона була така, кремінь. Вона всіх нас тримала, на нас всіх кричала, строїла. Начебто і людина проста, вона проста була, світла була. Ніколи вона не прийде на роботу з не нафарбованими губами, з не нафарбованими очима, Боже упаси. А тут таке сталося, а ми прощалися і в неї губи не нафарбовані», – згадує про загиблу Людмила Левченко.
Чоловік Ольги – Віталій Юшко — був працьовитим та добрим, розповідає жителька Оріхова Любов Ярова. Каже, він нічого не боявся та завжди приходив на допомогу. 
Під свист ракет розвозив хліб місцевим:
«Я навіть сміялася. Кажу: “Ми з тобою такі волонтери безстрашні”. Залишився там хліб, гуркотить усе, ну глянула, всім страшнувато. О, Віталя, поїхали в інший кінець міста, там воду треба на допомогу людям, нагрузили, поїхали», – згадує про Віталія Любов Ярова.
За словами заступниці директора регіональної філії Придніпровська залізниця Ірини Литвинової, в рамках програми «Залізна родина», сину подружжя Артему, “Укрзалізниця” щорічно виплачуватиме матеріальну допомогу, допоки йому не виповниться 18 років:
“Ми зараз вже надали одноразову допомогу дитині, виплатили її опікуну-сестрі. Це порядком десь 83 тисяч гривень. Крім цього, дитина до повноліття має право отримувати медичне забезпечення. Він матиме змогу на отримання безоплатних путівок в заклади оздоровлення, переважно це заклади «Укрзалізниці”.
Нагадаємо, 9 липня російські війська вдарили керованою авіабомбою під час видачі гуманітарної допомоги у житловому кварталі Оріхова Запорізької області. Внаслідок обстрілу загинуло семеро людей та ще одинадцять отримали поранення.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp
Источник: https://forpost.media/vijna/istoriia-rodyny-zaliznychnykiv-volonteriv-iaka-zahynula-vnaslidok-aviaudaru-rf-na-zaporizhzhi.html
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
