У Запоріжжі спеціалізованих закладів, де навчають дітей з інвалідністю, менше, ніж пальців однієї руки. Особливо гостро ця проблема стоїть під час повномасштабної війни. Понад два роки навчальні заклади працювали лише в дистанційному форматі, в якому дуже важко вчитися дітям з особливими освітніми потребами.
Цього року, відповідно до розпорядження очільника Запорізької ОВА Івана Федорова та рішення Ради оборони, деякі навчальні заклади отримали можливість працювати у змішаному форматі (дистанційно й офлайн). З надією чекають на відкриття батьки й родичі дітей, які навчаються в школі-інтернат №1, оскільки учні потребують спілкування з однолітками й занять зі спеціалістами, які неможливо отримали онлайн чи у звичайних школах.
Акцент поспілкувався з директором школи-інтернату №1 і дізнався, як працював заклад до війни і які можливості тут є для навчання й розвитку дітей.
Інтернат знаходиться на Великому Лузі (один із найменш забруднених районів Запоріжжя) й має велику облаштовану територію. Корпуси, які призначені для навчання дітей і занять, — це будівлі, які зводили ще у 1950-х роках. Володимир Максимов, директор школи-інтернату, розповідає, що коли прийшов на посаду 6 років тому, то зіштовхнувся з багатьма проблемами. Був відсутній ремонт у кабінетах, не вистачало спеціалізованого обладнання, подекуди стан приміщень був критичним, але поступово заклад оновився.
Зараз приміщення вимушено пустують, в них є все необхідне для навчання дітей. Всі коридори й кабінети мають сучасний ремонт, пофарбовані у теплі та приємні кольори, є оновлені меблі, спеціальні дошки для занять, інтерактивні іграшки, величезна нова столова, сенсорна кімната, кімнати для ЛФК, різноманітних терапій, масажу, заняття з логопедом і відповідають вимогам Нової Української Школи.
“Я попросив логопеда, аби вона намалювала кабінет, який буде зручний для занять, і ми його таким і зробили”, — розповідає директор.
При виконанні ремонту кабінетів і приміщень враховувалися потреби дітей і працівників, аби перебування в навчальному закладі було комфортним і створювало позитивну атмосферу.
Ще одне досягнення закладу — придбання апарату для мікрополярізації головного мозку. Ця прогресивна методика використовується для стимуляції центральної нервової системи за допомогою постійних струмів малого значення, що сприятливим чином впливає на мозок та організм.
“Раніше батькам доводилося возити дітей у Дніпро, аби вони могли отримати ці процедури, які виконуються курсом 10 повторень. І все це вартувало чималих коштів. Згодом в Запоріжжі з’явилася приватна клініка, де можна було отримати цю процедуру, але також за гроші. Однак коли ми отримали цей апарат, у дітей з’явилася можливість безплатно проходити процедури в закладі”, — розповів Максимов.
Важливо також і те, що інтернат має достатньо спеціалістів для роботи. За словами директора, заклад не відчув відтік кадрів під час війни й навпаки — охочих працювати більше, ніж вакантних місць.
-
-
Столова -
Класи в школі-інтернаті, за нормативами мають від 6 до 10 дітей. Наразі є великий попит на зарахування до перших класів. Повернення чекають і ті діти, які понад два роки навчаються дистанційно і не мають повноцінного доступу до занять і процедур.
Журналісти Акценту також поспілкувалися з тіткою дівчинки, яка потрапила до інтернату в дуже складному стані, а наразі живе зовсім іншим життям. Заклад насамперед приймає дітей, які мають порушення опорно-рухового апарату, інтелектуальні порушення, дітей з синдромом Дауна, розладом аутичного спектру тощо. Педагоги Запорізької школи-інтернату №1 готові допомогти будь-якій дитині, яка цього потребує.
Історія Анжели, вихованки інтернату не єдина, яка завершилася хепі-ендом. Після втрати мами, дівчинка, яка була дуже активною дитиною, займалася балетом і співом, опинилася у важкій депресії. Цей стан призвів до того, що вона почала змінюватися фізично. Дитина не могла самостійно їсти, ходити до туалету, доглядати за собою, у неї зникли емоції.
Родина возила Анжелу за кордон у Німеччину й Ізраїль, але спеціалісти виписували антидепресанти, які тільки погіршували стан. Як розповідає тітка дівчини Олена, один із запорізьких професорів оглянув Анжелу і порекомендував дочекатися 18-річчя, а потім спробувати терапію зі струмом, а взагалі порадив готуватися до того, що такий стан на все життя. Родичі були шоковані й вирішили шукати далі.
“Не кожен спеціаліст був готовий братися за неї. Ми довго шукали, хто б міг допомогти. Фізично дитина вважалася здоровою, хоча відбулися певні збої. Були лише заклади закритого типу для психічнохворих, але ми вважали, що це не той варіант, який потрібен. Потім нам порадили звернутися до Запорізької школи-інтернату №1. Завдяки спілкуванню з іншими дітьми, терпінню вчителів, дитина почала відновлюватися”, — розповідає тітка.
Зараз дівчина вже отримала атестат про завершення освіти в інтернаті, навчилася знову сама себе обслуговувати, почала спілкуватися, проявляти емоції, і навіть повернулася до співу. Таких історій дуже багато, адже в закладі не відмовляють тим, хто потребує допомоги. І ефективність навчання значно підвищується, коли діти перебувають не тільки в закритих приміщеннях вдома, а мають можливість спілкуватися з однолітками, гратися, комунікувати, знаходитися в привітній і дружній атмосфері. Усе це в комплексі дає чудодійний результат, завдяки якому стан дітей поступово покращується.
Варто також зазначити, що альтернатива в Запоріжжі досить обмежена. Батьки вимушені або сам на сам залишатися з проблемами своїх дітей, або платити великі кошти за пошук спеціалістів. Саме тому батьки та діти з надією чекають навчання в закладі з першого вересня. А працівники закладу готові до надання повноцінних послуг. Більше інформації про заклад можна дізнатися на сайті: www.1internat.zp.ua.
