За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Віра Трусова, водійка трамвая . Суспільне Запоріжжя
Віра Трусова 36 років працює водійкою трамвая в Запоріжжі. Жінка каже, що керувати транспортом нескладно, головне — бути уважним на дорозі. У виборі професії Віра жодного разу не пошкодувала. Свого часу саме робота допомогла їй пережити втрату коханого чоловіка, котрий був військовим і боронив країну.
Про особливості своєї роботи Віра розповіла Суспільному.
Працювати водійкою трамвая Віра Трусова вирішила, коли сама їхала пасажиркою:
«Я їхала в трамвайчику й побачила оголошення. Мені дуже сподобалась професія водія, і я вирішила спробувати», — розповідає жінка.
Трамвай. Суспільне Запоріжжя
Перший маршрут, на який Віра виїхала самостійно — № 14. Втім, за 36 років роботи жінка встигла попрацювати на всіх трамвайних напрямках:
«Це був майдан Волі-Автострада. Перший виїзд з депо й до кінцевої зупинки — оце дуже хвилюєшся, а потім вже нормально».
Суспільне Запоріжжя «Дуже люблю трамвай, люблю трампарк. Я не жалкую, що з 1988 року працюю тут. Цю професію треба любити. Мені здається, що водій трамвая — це за покликом серця, тому що інші люди відсіюються. Залишаються тільки ті, кому дуже подобається ця робота». Віра Трусова
Віра каже, що керувати трамваєм нескладно, але в роботі є свої нюанси: ранкові та нічні зміни, фізичне навантаження, постійна увага на дорозі та завжди треба мати емоційну стабільність:
«Це не тільки давити на педальки, на дзвінок, а це й робота з людьми, а з людьми завжди важко. Це ж культура обслуговування, щоб в салоні не було конфліктів. Зараз в країні війна, то людям психологічно важко, люди в депресіях. Треба бути особливо уважними».
Салон трамвая. Суспільне Запоріжжя
Та попри все, саме спілкування з людьми — головне в роботі, каже Віра. Свого часу комунікація допомогла їй пережити втрату близької людини:
«У мене загинув чоловік на війні. Робота дуже допомагає. Треба обов’язково бути з людьми».
Віра Трусова. Суспільне Запоріжжя
Нині Віра Трусова продовжує керувати трамваями, але вже як маневровий водій. Переважну частину робочого дня жінка проводить в депо, а на маршрути виїжджає аби ліквідовувати аварії та затримки руху на коліях. І хоч з пасажирами водійка вже спілкується рідше, каже, що роботу не покине:
«Будемо працювати. Ми тил — там фронт. Поки тил тримається, стоїть фронт».