Силу природніх ритмів живої ріки ми помітили минулого року. Вода, що пішла з водосховища через руйнацію росіськими окупантами греблі Каховської ГЕС відіграла роль повені. І на звільненій землі, зрошеній та насиченій річковими осадами, швидко закріпилися нові мешканці – насіялися тополя та верба, а також зійшли рослини, насіння яких потрапило на оголені береги.
І помідори я там зібрала, і соняшники пооб’їдали пташки… І квіти зійшли, з городів та садів неподалік принесло вітром насіння.
Цьогоріч насіяні минулого року дерева закріпилися. Нових не виросло майже – бо повені не було. Вище Дніпрогесу замкнена дніпрова вода вже цвіте.
Обгрунтування недоцільності та малої ефективності гідроелектростанцій чую і від екологів, й від істориків. Довго було чути оповідки про те, яким могутнім та щедрим був Дніпро до того, як його закували в лещата гребель – від тих, хто бачив ріку принаймні до будівництва Каховського гідровузла. Нині той голос вже втих.
Та є аргументація науковців. “Водосховища слід спускати поступово. Виходжу з того, що водосховища на Дніпрі – негатив, – говорив у інтерв’ю 2011 року «Річка зможе нормально жити лише після спуску водосховищ» український науковець-еколог, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор Аркадій Григорович Шапар (1936-2011). – І якщо відповідати вимогам заяви про сталий розвиток, вони повинні бути спущені. Але поступово та почергово. Пропонуємо розпочати з Каховського водосховища. За правильного підходу його спуск може бути завершений за десять років. І тільки на основі отриманого досвіду слід тоді переходити до інших. Ніхто не хоче рахувати. А між тим, за нашою економічною оцінкою, вартість підтримки функціонування водосховищ у три-дев’ять разів вища за вартість їхньої ліквідації. Зокрема, зрошення земель дніпровською водою втратило економічну ефективність, призвело до деградації ∂рунтів (засолення, осолонцювання тощо) та потребує значних коштів на реконструкцію. Підтоплення населених пунктів теж пов’язані з греблями, бо піднімаються грунтові води. І щороку витрачаємо величезні кошти на боротьбу з підтопленнями! Разом з порогами затопили сотні тисяч гектарів родючих земель, лісів, луків та славу козацьку! Світова спільнота вже давно дійшла висновку про недоцільність перекривання природних річкових артерій. Річки масово повертають до природного стану. В США, наприклад, з 1999 року ліквідовано 350 гребель. Під тиском екологів світові банки відмовилися надавати кредити на зведення дамб.
У 1992 році Україна разом із 140 країнами підписала програму про «Порядок денний на XXI сторіччя», якою передбачається, що цивілізація забезпечує людині всі потреби в соціальному, культурному та екологічному планах. Програма базується на таких принципах: можемо брати природні ресурси, але не повинні ліквідувати таку можливість для майбутніх поколінь; у природу маємо право повернути стільки відходів, скільки вона сама зможе прийняти й переробити; в еколого-економічному аспекті прерогатива має бути за екологічним. Сучасний стан Дніпра не відповідає жодному з наведених принципів. Природа створила річку, яка функціонує за своїми законами. А ми з греблями прийшли і кажемо: «Треба так!» Люди проникли в природу, не думаючи…”
Матеріал за посиланням https://ukurier.gov.ua/uk/articles/richka-zmozhe-normalno-zhiti-lishe-pislya-spusku-v/
Тож, трагічна руйнація греблі Каховки має деякий позитивний вплив на історію життя нашої великої річки.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
Сообщение На березі Дніпра квітнуть соняхи: думка про греблі й дилетанта, й науковця появились сначала на Газета МИГ.