Про піратів ходить багато міфів і вважається, що вони були звичайними грабіжниками та вбивцями. Однак це не так і є історичні підтвердження, що пірати не були анархічними та нерозбірливими у здобичі, а у деяких таборах навіть була подоба демократії.
Як насправді виглядав побут піратів та які міфи про цих злочинців спростували історики, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Ars Technica.
У піратів були свої правила та кодекси
Життя та побут піратів широко освічується в голлівудських фільмах та книжках для дітей. Переважно їх представляють як бійців, анархічних головорізів, які грабують та вбивають усіх без особливого розбору.
Але насправді пірати створювали суспільство на борту своїх кораблів та керувалися певним зводом правил, відомим як «Кодекс пірата».
За словами відомого історика Ребекки Саймон, кодекси піратів були не химерними казками, а дійсністю.
Наприклад, кодекси піратів Неда Лоу та Бартолом’ю Робертса були задокументовані та опубліковані в лондонських газетах під час кінця Золотої доби піратства в 1720-х роках, і вони визначали повсякденне життя й управління у відкритому морі.
Є й інші кодекси — у 1724 році була написана книга «Загальна історія піратів», де було багато біографій морських злочинців.
Капітана обирали всією командою
Ці кодекси визначали все — від посадових обов’язків до розподілу здобичі. І цим було доведено, що навіть у беззаконні є порядок і почуття справедливості. Ця демократія поширювалася і на побут — обрання та зміщення капітанів, внутрішні правила всередині колективу та на кораблі.
«Потрібно було бути дуже організованим. У вас повинні були бути чіткі правила, тому що як пірат ви стикаєтеся зі смертю щосекунди дня, більше, ніж якщо ви торговець, рибалка або член Королівського флоту. Пірати виходять і атакують, щоб отримати товари, які вони хочуть. Щоб все це пережити, вони повинні бути дуже ретельно підготовлені. Кожен повинен знати свою точну роль і кожен повинен мати план гри. Пірати не нападали мимовільно безконтрольно. Ні в якому разі. Усі вони мали свою роль», — каже історик.
Мета піратів — не тільки коштовності
Метою піратів було не лише золото та коштовності, а й практичні товари, які вони могли продати. Кожен корабель — це була окрема спільнота, в якій цінували справедливість і рівні можливості, що часом різко контрастувало з жорстокою класовою системою на суші.
Знамените вбрання піратів, яке нам показують у книжках — не більше, ніж вигадка, яка сформувалася в результаті багатовікових розповідей. І хоча в суспільстві багато розповідей про закопані скарби та яскраве піратство, реальність була більш схожа на виживання та опортунізм.
Для піратів важливими питаннями були — їжа та харчування. І вони цінували певні продукти за їхню користь для здоров’я. На піратському кораблі кожен мав суму грошей, яку отримував відповідно до ієрархії та рівня своїх навичок.
Квартирмейстер відповідав за роздачу всієї здобичі або краденого. Якщо когось спіймали на тому, що він забрав більше своєї частки, це ставало величезним скандалом, і закінчитися він міг суворим покаранням, яке обирав увесь екіпаж.
«Більшість піратів починали як бідні моряки, але як пірати вони могли стати багатими. Якби піратові пощастило, він міг заробити достатньо за один-два роки, а потім піти на пенсію та жити комфортно. Люди також відчувають хворобливе захоплення цими жорстокими людьми, які скоюють злочини. Подумайте про всі подкасти про справжні злочини та документальні фільми про справжні злочини практично на кожному потоковому сервісі сьогодні. Нас це просто приваблює. Так було і з піратством», — розповідає Ребекка Саймон.
Вона додала, що у 17-18 столітті «скарб» означало просто «цінний». Тому 50% складали речі, які вони зберігали, щоб поповнити власні запаси. Інші 50% становили товари, які вони продавали — текстиль, вино, ром, цукор і на жаль, випадкові поневолені особи, які теж вважалися вантажем.
Пірати не захищали пригноблених
«Існує також велика помилка, що пірати захищали пригноблених: вони ненавиділи рабство та звільняли поневолених людей. Вони ненавиділи корумповану владу. Це не правда. Вони все ж були людьми свого часу. Чорна Борода, він же Едвард Тіч, справді захопив корабель рабів і включив цих рабів у свій екіпаж. Але пізніше він продав їх у рабському порту», — розповіла історик.
Також вона заперечила, що пірати були геями чи бісексуалами — в той час таких понять навіть не існувало. Це був скоріш ситуативний гомосексуалізм, який виникав через замкнуте оточення та перебування в ізоляції протягом тривалого часу. І це точно були не всі пірати.
Ніяких одностатевих шлюбів на піратських кораблях не існувало, каже історик. Але вони практикували так званий мателотаж — офіційну угоду, згідно з якою вас легально з’єднували з кимось, хто отримає ваші блага після смерті.
Чому піратство стало згасати
Було кілька причин, чому піратство почало згасати в 1720-х роках. Перше — це збільшення присутності Королівського військового-морського флоту, тож моря стали більш інтенсивно патрулюватися, і стало важче заробляти на життя піратом.
Губернатори колоній і колоністи більше не підтримували піратів, як колись, тому вони втрачали свої союзи та захист. Багато лідерів піратів, які були ветеранами війни за іспанську спадщину як капери, були вбиті в бою до 1720 року.
Ну і це просто ставало дуже ризикованим. До 1730 року спалахнуло багато воєн, які вимагали людей, що вміли плавати та воювати. Піратам пропонували помилування, якщо вони погоджувалися стати каперами.
Фактично вони ставали найманцями уряду на морі, де вони за контрактом нападали на конкретних ворогів і в якості оплати їм залишалося 80% награбованого. Багато піратів вирішили, що це більш прибутково і стабільніше.
Раніше ми писали про те, які 8 найстаріших міст України досі вражають своєю красою.
А ще розповідали про те, як вишиванка увійшла у повсякденну моду українців.
