За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Юлія Макарук та Іван Монько у своєму квітковому магазині. Суспільне Запоріжжя
Черкащанка Юлія Макарук та запоріжець Іван Монько — колишні військовослужбовці 115 окремої механізованої бригади ЗСУ. Пара разом боронила незалежність України з 2022 року, цьогоріч — повернулися до цивільного життя та відкрили квітковий магазин у Запоріжжі.
Про власну справу військових та як нині розвивається бізнес — дізнавались кореспонденти Суспільного.
Квіти у крамниці Юлії та Івана. Суспільне Запоріжжя
Юлія Макарук — з Черкас, Іван Монько — із Запоріжжя. Разом вони — колишні військовослужбовці 115 окремої механізованої бригади ЗСУ. Жінка зустріла повномасштабне вторгнення за кордоном, та вже за декілька днів повернулася до України:
«Повернулася спеціально в Україну у зв’язку з війною. Спочатку була на волонтерських засадах, їздили до хлопців, допомагали комплектувати різні бригади, адже така була потреба для всіх. Мобілізувалася за власним бажанням, почала служити на початку в БУАРБатарея управління та артилерійська розвідка. була корегувальником вогню».
Юлія Макарук у власній квітковій крамниці. Суспільне Запоріжжя
Юлія зізналася, стала на захист країни, аби захистити власну сім’ю та домівку:
«Я не хотіла, щоб вони до мене додому прийшли. Хоча моя домівка знаходиться у центральній частині України, але був такий страх, у мене троє дітей, троє хлопців. Спонукало служити в БУАР корегувальником, бо у мене був досвід управління дронами. Коли почала спілкуватися з хлопцями, зрозуміла, що у них є проблема керування, а в мене є досвід, яким я могла поділитися».
Юлія Макарук під час військової служби. Особистий архів Юлії Макарук
Вдома на Юлію чекали троє синів та чоловік. Нині — жінка вдома: її обранець помер під час проходження військово-лікарської комісії:
«Чи важко на службі? Фізично — ні, психологічно — так. Далеко від родини, постійні обстріли, трошки ненормований сон, він теж виматує. У мене на той момент, коли я пішла служити був живий чоловік, у нього були просто проблеми зі здоров’ям. Хоча… Він проходив комісію ВЛК. Під час ВЛК він помер. В нього була пневмонії і в нього розірвалась легеня».
Юлія Макарук під час проходження військової служби. Особистий архів Юлії Макарук
Під час служби жінка пройшла Херсонський, Миколаївський напрямки, боронила Лисичанськ, Бахмут, Авдіївку, Куп’янську, Чернігів та Суми та дістала декілька поранень:
«Найперше поранення отримала 14 вересня 2022 року, населений пункт — Водяне в Донецькій області, обстріл танчиком. Розрив меніска, травмування внутрішніх органів, контузія. Потім в Авдіївці отримала кульове поранення в ногу, там вже отримала пізніше осколковий в п’ятку. І останнє — Мирноград обрив біцепса».
У зв’язку з пораненнями Юлію перевели в управління бригади, згодом туди ж приставили Івана — водія та інженера безпеки дорожнього руху. Там пара і познайомилася рік тому:
«Під час служби виконували задачі, в основному це було — евакуація пошкодженої техніки, розвідка. Виїхали, подивилися, розглянули чи є можливість евакуювати техніку, якщо немає можливості, але техніка потрібна, то треба було її там розбирати», — розповів Іван.
Юлія Макарук та Іван Монько під час проходження військової служби та у цивільному житті. Особистий архів Юлії Макарук
Цьогоріч Юлію звільнили у резерв через численні травми, Івану довелося звільнитися зі служби через хворобу тата. Півтора місяця цивільного життя вони роздумували, чим будуть займатися. Обрати допоміг випадок:
«8 березня ми поїхали мамам купляти квіти. Ми були дуже здивовані, що квіти дуже дорогі. Почали моніторити та цікавитися вартістю квітів в закупці. Ми знайшли гарних постачальників. Ми вирішили ризикнути й почали працювати в цьому напрямку», — поділилася Юлія.
Іван Монько порається у квітковому магазині. Суспільне Запоріжжя
Гіпсофіли у квітковому магазині Юлії Макарук та Івана Монька. Суспільне Запоріжжя
На початку пара майже нічого не знала про тонкощі продажу квітів, тож почали ледь не з нуля вивчати справу:
«Максимум, так, в мене приватний сектор, тому я там розумію те, що треба робити дача. Це все, що ми знали про квіти. Я сиділа та читала літературу, в інтернеті, знаходили якісь журнали, як обрізати кімнатні рослини», — розповіла Юлія.
Юлія та Іван поливають квіти у власній крамниці. Суспільне Запоріжжя
Лілії та троянди на вітрині квіткового магазину Юлії та Івана. Суспільне Запоріжжя
Три місяці Юлія та Іван облаштовували магазин: ремонтували приміщення, закуповували необхідну техніку, сировину та власне квітки. Для цього витратили власних 500 тисяч гривень та 250 тисяч грантових коштів:
«Тут просто був бетон та плитка, все більш нічого. Грант нам надав Державний центр зайнятості. Подавалися ми на 250 тисяч для закупівлі сировини, меблів, тому, що камера, вона вже є, ми вже робили зміни. Для того, щоб можна було обслуговувати, щоб був термінал, касовий апарат», — зазначила Юлія.
Прилавок у квітокому магазині колишніх військовослужбовців Юлії Макарук та Івана Монька. Суспільне Запоріжжя
Тут в камері знаходиться зріз. В камері повинна бути температура 6-10 градусів для того, щоб квітка спала. Вона повинна спати для того, щоб повністю не розкрилася. Щоб розривалася у клієнта і могла довго стояти. Юлія Макарукколишня військова та власниця квіткової крамниці
10 червня цього року військові відкрили власну квіткову крамницю: тут продають рослини з Нідерландів, Еквадору та України. Для військовослужбовців — діє знижка у 10%, а саме приміщення прикрашене шевронами — як нагадування про війну:
«Таким чином хочемо показати, що не треба боятися навіть в прифронтовому місті відкривати власну справу. Ми хочемо нашим хлопцям, військовим, які до нас заходять показати про те, що після служби можна себе знайти. Це дуже важливо і це треба робити для того, щоб не замкнутися. Завдяки цій крамниці ми не замкнулися на війні. У нас не вистачало часу занурюватися знову в ті думки».
Юлія та Іван пораються у квітковій крамниці, яку вони відкрили. Суспільне Запоріжжя
Допомагає зустрічати клієнтів крамниці — кішка Ріно. Військові вивезли її з Харківської області, а нині вона — важлива частинка магазину:
«Ми служили разом з нашим побратимом Олегом, він її притарабанив. Дівчинка з Куп’янська, її кинули. Блакитноока красуня. Вона, мабуть, має контузію, адже вона не завжди реагує. Проте дуже реагує на обстріли. Навіть тут, у Запоріжжі, коли були вибухи, вона нас розбудила, почала нявкати, незвично дня неї».
Юлія Макарук разом з кішкою Ріно. Суспільне Запоріжжя
Вона буває сидить, на майданчику і виглядає. Всі проходять, там спочатку вивіска на горі трошки привертає увагу, а потім кішка, яка сидить. Заходять підійти погладити, а потім: «О, квіти, у вас квіти. Гарно так!» Іван Монькопро кішку Ріно в квітковій крамниці
Читати ще
Читати ще «Коли ти вмієш втрачати, тобі не страшно починати знову»: історія ветерана війни, який відкрив кафе у Запоріжжі
