Нові дослідження виявили, що вівтар Стоунхенджу, центральний камінь у цій древній споруді, може не походити з Уельсу, як раніше вважалося. Він міг бути доставлений з північно-східної Шотландії. Це вказує на існування давніх торговельних мереж і більш складну соціальну організацію у людей понад 5000 років тому.
Звідки каміння Стоунхенджу могло попасти на південь Англії, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на дослідження у журналі Nature.
Протягом багатьох років вважалося, що вівтар, як і деякі інші мегаліти Стоунхенджу, був привезений з Преселі-Гіллс, гірського району в Уельсі, приблизно за 250 кілометрів від місця розташування Стоунхенджу.
Проте нещодавні геологічні дослідження валлійського аспіранта Ентоні Кларка з Пембрукшира показали, що камінь, з якого зроблений Вівтар, відрізняється за складом від тих, що зустрічаються в Преселі-Гіллс. Це свідчить про те, що він міг бути добутий з іншого місця.
Новий аналіз показав, шо шеститонний камінь у серці Стоунхенджу потрапив до Англії не з Уельсу, а з крайньої півночі Шотландії. І фактично — стародавній пам’ятник поблизу Солсбері на південному заході Англії був побудований з каменів з усіх частин Великої Британії.
І це вказує, що неолітична Британія була набагато більш зв’язаним та розвинутим суспільством, ніж це вважалося раніше.
Варто зазначити, що відстань між Стоунхенджем і крайньою північчю Шотландії становить 700 км. За словами Кларка, тільки центральний вівтар був доставлений з Шотландії, а всі каміння з центральної підкови — походять з Уельсу, а більші з зовнішнього кола — з Англії.
«Камінь був перевезений на відстань 700 кілометрів з північного сходу Шотландії майже 5000 років тому. Перевезти такий великий вантаж суходолом до південної Англії було б надзвичайно складно, що вказує на те, що, ймовірно, існував морський шлях вздовж британського узбережжя», — пишуть дослідники.
Це означає існування торговельних мереж на великі відстані та вказує більш розгалужені та досконалі рівні соціальної організації.
Ще у 1923 році валлійський геолог Генрі Герберт Томас визначив, що блакитні камені в Стоунхенджі походять з пагорбів Преселі в графстві Пембрукшир. Центральний вівтарний камінь був зроблений з іншої породи, але завжди вважалося, що він походить з тої самої місцевості. А 20 років тому вчені вперше поставили під сумнів його походження.
Тільки минулого року дослідники з’ясували, що вівтарний камінь взагалі не міг походити з Уельсу. Команда з університету Кертіна зробила грандіозний прорив — вони проаналізували хімічний склад уламків каменю, що впав з вівтаря і визначили його дату. Склад та дата унікальні для каменів з різних куточків світу, як відбиток пальця.
Вчені мали доступ до одної з найповніших глобальних баз даних відбитків гірських порід і виявили, що найкращій збіг був з Оркадського басейну, що включає регіони Кейтнесс, Оркні та Морей-Ферт на північному сході Шотландії.
«Ця робота спонукає до двох важливих запитань: як вівтарний камінь було перевезено з самої півночі Шотландії, на відстань 700 кілометрів, до Стоунхенджу, і, що більш інтригує, чому?» — пише один з учасників дослідження доктор Роберт Іксер з Університетського коледжу Лондона.
Раніше ми писали про те, які 8 найстаріших міст України вражають своє красою й сьогодні.
А ще розповідали про те, що на продаж виставили острів зі справжніми привидами.
