Волонтери повідомили, що в приміщення центру допомоги заїдуть чиновники Бердянської МВА
Два роки тому волонтери фонду «Бердянці – свій для своїх» відкрили в Запоріжжі соціальний центр для бердянців, де переселенці могли не тільки отримувати гуманітарну допомогу, але й безкоштовні послуги пральні, перукарні, дитячої кімнати, доступ до компʼютерної техніки.
Також тут проводилися прийоми юристів, лікарів, різноманітні освітні заходи, семінари та тренінги для вимушених переселенців.
Однак, як попередили волонтери, з 10 вересня фонд “очікують певні зміни”.
Публікуємо заяву волонтерів:
“Ми хочемо вас попередити, що працюємо у звичному для вас форматі до 10 вересня включно.
Далі нас очікують певні зміни і хоч зараз ми не впевнені, що їх можна назвати такими, що підуть на краще…
Але життя вже багато разів доводило, що все що не робиться – все на краще!
На жаль, міська рада Запоріжжя повідомила, що не може продовжити співробітництво з фондом на умовах Меморандуму та надалі надавати нам приміщення для роботи коворкінгу.
А наш фонд з обʼєктивних причин не може дозволити собі працювати на нових умовах.
Усі послуги, які ми надаємо бердянцям та мешканцям інших громад – є безкоштовними.
Тому у нас просто немає можливості витрачати кошти на оплату повної вартості оренди приміщення та комунальних послуг.
Тому ми вимушені поки припинити роботу соціального коворкінгу та виїхати з приміщення по вул. Незалежної України, 86-а.
Для нас причина «раптової» необхідності зміну формату співпраці цілком зрозуміла – місцеві чиновники прямо сказали нам, що саме це приміщення забирає собі Бердянська міська військова адміністрація.
Насправді ці намагання виселити звідти волонтерів тривали вже останні пів року.
Докладалось чимало зусиль, навіть депутата міськради Запоріжжя Руслана Пидорича , який «пробивав» це питання у владних кабінетах, взяли на роботу заступником мера, щоб додатково мотивувати.
Доречи, він заходив до нас з ревізією навесні ще як депутат, та був вражений об’ємом допомоги, яку ми надаємо. Тому ми до останнього сподівались на здоровий глузд та прояв хоч мінімального патріотизму…
Але на жаль, чим більше ми допомагали, тим більше докладалось зусиль для нашого виселення.
Про що, можна казати, коли за день до того, як ми отримали від міськради Запоріжжя листа про необхідність переглянути відносини, бердянські чиновники вже радісно планували переїзд та ділили столи у нашому коворкінгу.
Вони розуміли, що ми не зможемо знайти кошти на повну оплату оренди, а у них у безконтрольному користуванні весь бюджет громади.
Чим так заважали волонтери призначеній владі, чому це єдине приміщення, яке в Запоріжжі їх зацікавило та нащо руйнувати те, що добре працює, надає допомогу мешканцям громади без витрат жодної копійки бюджетних коштів – питання риторичні.
Але тим не менш, ми вдячні міській раді Запоріжжя за надану можливість допомагати бердянцям впродовж останніх двох років.
Для усієї громади Бердянська це був значний внесок з вашого боку.
Ми встигли багато зробити та допомогли тисячам бердянців, які вимушені були покинути своє місто.
А також системно надавали допомогу мешканцям Запоріжжя, які постраждали від російських атак.
Ми вдячні нашим партнерам та грантодавцям, які надавали допомогу для підтримки ВПО та сприяли нашій праці.
Ми вдячні вам, наші бердянці, за шалені емоції, підтримку, єднання. Та особливо за відчуття дому та рідного міста, які ви створювали, приходячи до нас.
Найближчим часом нас очікує переїзд та поки ми не можемо знайти приміщення, яке б дозволило нам у повній мірі надавати послуги ВПО, які ми впровадили у нашому коворкінгу.
Зараз ми можемо впевнено сказати, що без змін залишається наша робота спрямована на допомогу нашим військовим.
Захисники та захисниці – наш пріоритет, наша вільна країна, наша дорога до рідного міста.
Будемо на звʼязку та у будь-якому разі працюємо на Перемогу разом!
З повагою та любовʼю, ваші волонтери Благодійного Фонду «Бердянці – свій для своїх»”.
Фото – фейсбук фонду «Бердянці – свій для своїх»
Сообщение У Запоріжжі переселенці з Бердянська залишилися без соціального центру допомоги появились сначала на Газета МИГ.