На Запоріжжі славному та стародавньому багато загадкових і навіть – містичних, місць. Або місць сили, як про них говорять у народі. У регіоні, наприклад, є три гори під назвою «Лиса». При цьому вони утворюють трикутник, у центрі якого сьогодні знаходиться населений пункт, який нещадно розстрілюється рашистами.
Ще одне містичне місце, мабуть, найзагадковіше місце України – це Кам’яна могила (або Бог-гора) під Мелітополем, де, як мені стало відомо, рашисти ведуть якісь пошукові роботи – як нацисти під час Другої світової війни. До речі, в репортажі з окупованого Криму майнули кілька дуже цінних експонатів із музею заповідника «Кам’яна могила»: їх, зрозумів я, вкрали та вивезли рашисти.
Але я про інше хотів сказати.
Як відомо, велика частина містичної могили-гори – з її численними, але поки що не розшифрованими письменами і не розгаданими, прорізаними на камені малюнками (найдавнішим – 220 століть), є безформними, як би оплавлено-згладженими брилами – часом, вітром і водою. Зате на меншій її частині можна виявити брили, які… наче кимось акуратно вирізані із загального масиву.
Ці камені з рівно обрізаними боками ніби глузують з нас: а ну, мовляв, спробуйте повторити. Зробіть з каменю щось на зразок нарізаного торта. Чи слабко?
Між іншим, такий же «нарізаний торт» є ще в одному місці нескінченно стародавнього і нескінченно загадкового запорізького краю: на Кам’яних могилах, що на кордоні Запорізької та Донецької областей і де теж сьогодні орудують рашисти: було, зокрема, повідомлення про те, що вони грабують на Кам’яних могилах половецькі поховання.
Не беруся стверджувати, що і на Кам’яній могилі, і на Кам’яних могилах каміння хтось різав лазером, наприклад. Я просто констатую факт – розповідаю про те, що бачив на власні очі. І що зафіксував фотооб’єктив мого смартфона.
А взагалі, дуже шкода, що ми втратили знання, якими володіли наші далекі-далекі предки. Не виключено, що ці знання якраз і зашифровані у малюнках та написах Кам’яної могили.
Володимир ШАК
Сообщение На Запоріжжі у давнину хтось різав каміння… лазером? появились сначала на Газета МИГ.