Україна може опинитися в новій політичній пастці — цього разу в Стамбулі. Перемовини, які готуються в Туреччині, подаються як шанс на припинення бойових дій, але за лаштунками криється куди складніший сценарій. Експерт з питань безпеки Ігор Романенко пояснив, чому ця зустріч може мати небезпечні наслідки.
Кремль мовчить, а ультиматуми ростуть
За словами Романенка, переговори будуть дуже складними. І не через бажання сторін знайти компроміс — навпаки. Україна, разом із партнерами, виступає за негайне припинення вогню хоча б на 30 днів. А от Росія, судячи з усього, приїде не з пропозиціями, а з вимогами.
Попри жорсткі сигнали від європейських лідерів, Путін зберігає паузу. Навіть після того, як Трамп закликав Зеленського вирушити до Стамбула, реальних санкцій за відмову Кремля ніхто так і не ввів. США обмежились коментарями, замість конкретних дій.
Зустріч чи спектакль?
Наразі неясно, чи особисто Путін з’явиться на зустрічі. Найімовірніше — відправить когось із близького оточення. І лише за умови, якщо буде впевнений у вигідному для себе сценарії.
І тут починається найцікавіше. Росіяни нав’язують формат, який, по суті, є продовженням провалених переговорів 2022 року. Тоді Москва говорила з позиції сили — з-під Києва. Зараз сценарій схожий: жорсткі вимоги, жодної поступки, маніпуляції мовою ультиматумів.
Чому формат «віч-на-віч» — ризик?
Москва наполягає саме на особистих перемовинах без третіх сторін. Для України це не найкращий варіант, адже саме у таких умовах найпростіше здійснювати тиск, перекручувати слова та нав’язувати свою картину подій. І, як прогнозує Романенко, це буде не діалог, а чергове шоу з подальшим звинуваченням Києва в «неконструктивності».
Торг за території?
Експерт не виключає, що головна мета Кремля — просунути вимоги щодо визнання контролю над частиною українських територій. Якщо Україна не погодиться — а цього не буде — Росія звинуватить нас у зриві мирного процесу. І зробить це публічно.
Час на руку Путіну
Росія тягне час, бо це дає змогу просуватись на фронті. Втрата темпу в дипломатії — це виграш часу для окупаційних військ. І Путін це розуміє. Саме тому він зацікавлений у довгих, виснажливих переговорах, які можуть тривати до кінця року.
Небезпечне підігрування Трампа
За словами Романенка, нова адміністрація США не чинить достатнього тиску на Кремль. Трамп демонструє пасивність у критичний момент. І для України це дуже тривожний сигнал. Бо якщо санкції не застосовують навіть після публічного ігнору з боку Москви — значить, Путін відчуває свободу дій.
Мінімальний шанс, але шанс
Попри все, сам факт підготовки переговорів — це невелике, але вікно можливостей. Україна має використати його мудро: не для поступок, а для донесення правди. Та бути готовою до того, що за стамбульським фасадом може ховатися нова фаза затяжної гри Кремля.
The post Не мир, а ультиматум: що насправді хоче Кремль від зустрічі в Стамбулі first appeared on Портал Акцент.
