Антон – професійний реабілітолог, в медицині з 2015-го року. Десь у 2019-2020 роках так сталося, що він потрапив на курси з тактичної медицини, які проводив Іван Кондратенко, нині начмед 108-ї бригади територіальної оборони.
-Викладання та тренінг було проведено настільки фахово та захопливо, що я одразу відчув: армія дає важливі знання, які не почерпнути у цивільній медицині, – згадує Антон. – Отож, коли росіяни вирішили посунути на нас танками та літаками, вже точно знав, що піду добровольцем. Мої медичні навички знадобляться, та й сам повчуся, розширю компетенцію.
25 лютого 2022 року хлопець вже отримав зброю в одному з батальйонів 108-ї бригади, яка оперативно формувалась на Дніпропетровщині.
Ті дні сповнені загрози і водночас величезного патріотичного підйому, Антон згадує з гумором.
-Побратими майже одразу дали мені бойове псевдо «Балу», – розповідає він. – Годі дивуватися – я тоді важив під… 120 кг та мав взуття на шипах. «Ти – великий, важкий та з кігтями – ну, справжній собі медвідь Балу», – жартували хлопці. Я не заперечував: «Балу» то й «Балу», аби лише країну захищати.
На запитання, чи важко далася адаптація до військової служби, медик-реабілітолог несподівано оживився та випалив: «Я ж пішов не в армію. Я – доброволець! В мене навіть посвідчення є! Я й зараз відчуваю себе добровольцем, адже впевнений: передусім треба завжди бути людиною, відгукуватися на заклик про допомогу, боронити правду та робити добро, навіть якщо це виходить за рамки посадових інструкцій!»
Роки на війні для «Балу» пролітають швидко. Він постійно навчається, зростає фахово як медик. Вже у 2022 році став інструктором з такмеду: спочатку на рівні бригади, а згодом і регіонального управління Сил ТрО, куди залучався позаштатно.
-Моє перше враження від знайомства з військовою медициною, яке волею долі склалося через мого нинішнього начальник служби, було правильним, – каже Антон. – В армії є де застосувати свої знання та є чому навчитися. Я нітрохи не жалкую, що покинув звичну мирну професію і тепер тут, на війні. Я тут справді потрібен – побратимам, моїм колегам по стабпункту, пораненим бійцям та місцевим мирним мешканцям, яким ми надаємо меддопомогу 24/7.
Антон хвилюється за сім’ю, адже міста зараз піддаються потужним ворожим атакам з повітря.
-В цілях безпеки я б хотів, щоб рідні виїхали за кордон, але вони категорично відмовилися, – розповідає військовий медик. – Дружина також працює в медицині, теща – активна та самовіддана волонтерка. Вони допомагають та підтримують мене, а я їх. Кожен раз з нетерпінням чекаю на чергову відпустку, адже зустріч з ними – це справжнє щастя та неймовірна цінність.
Війна розставила свої пріоритети. Однак «Балу» зрідка заглядає за горизонт, де живуть його мрії.
-Як настане мир, хочу і далі працювати реабілітологом і допомагати людям, – щиро зізнається Антон,і додає: – Та тоді ми вже будемо іншими – досвідченими та навченими у військовій справі. Ворог тричі подумає, чи варто сунути на українську землю.
Телефон рекрутингового центру 108 бригади ТрО: 0 800 337 803.
Фото з архіву бригади
Сообщение Реабилитолог Антон: “На войне я действительно нужен” появились сначала на Газета МИГ.