Започаткувати власну справу під час війни — виклик, ризик, відповідальність. А ще — це безліч страхів і думок з серії «а якщо не вийде». Чекати «кращих часів» та відкладати на «потім» можна роками, а можна побороти страхи, наважитись зробити крок і рухатись далі.
Журналістка Юлія Савченко на початку повномасштабного вторгнення разом з родиною була вимушена виїхати з Гуляйполя, де на той час проживала. Спочатку переїхала за кордон, а потім … до Запоріжжя. Тоді Юлія навіть і подумати не могла, що зовсім скоро у її родини буде не лише нове місце проживання, а й зʼявиться власний бізнес.
Жінка власним прикладом довела, що можливо все, якщо є бажання і ідея.
ДОСВІД КЕРУВАННЯ
Мама та вітчим Юлії жили в Нікопольському районі Дніпропетровської області. Вони займалися вирощуванням овочів та фруктів, які потім привозили до Запоріжжя і продавали. Основним товаром були рожеві помідори, полуниця, а також огірки, сезонні ягоди та фрукти.
«Восени 2022 року помер мій вітчим (я тут прибрала про хворобу). Мама залишилась сама і їй потрібен був заробіток, адже треба жити за щось. Окрім мене їй ні на кого було розраховувати», — розповідає Юлія.
Родина Юлії прийняла рішення — переїхати до Запоріжжя та приєднатися до цієї справи. Жінка розуміла, що сезон овочів розпочнеться в травні і до того часу, їй треба, як мінімум, навчитися добре водити.
«Права у мене були, а от практики — ні. Так вийшло, що я вивчилась, але не їздила зовсім. Я почала займатися з інструктором, повернулась до Запоріжжя і ще трошки позаймалася, а потім сіла за кермо і поїхала в Нікопольський район. Вже на той момент там були доволі сильні обстріли. Селище, де живе мама, знаходиться неподалік від окупованого Енергодара», — розповідає Юлія.
З початку травня і до кінця серпня — це сезон полуниці, черешні, малини, рожевих помідорів, огірків. Клієнти на цей товар у мами були. Треба було організувати роботу: привезти до Запоріжжя, розвантажити, продати.
«Малина — складна в плані збирання і продажу. Вона спеку не переносить зовсім. Швидко цвіте, пліснявою вкривається і тече. Ожина — така сама. Черешня — не любить дощ, гниє моментально», — каже Юлія.
Ці знання вона отримала вже з власного досвіду.
«Ми допомагали мамі, але розуміли, що безпекова ситуація загострюється, обстрілів стає все більше. Частина людей виїхала. Люди залишали сади і теплиці. Ми … продовжили працювати. У 2025 році я вирішила, що треба переглянути роботу. Адже все має працювати не так. Було розуміння, що це може бути не просто сезонна робота, а можна працювати весь рік», — додає Юлія.
ВИПРОБУВАННЯ ОБСТРІЛАМИ ТА ПОГОДОЮ
На той момент родина додала до свого асортименту домашні соління та квашення, які користувались попитом у покупців.
В квітні 2025 року Юлія вирішила відкрити власний кіоск. Саме це рішення стало першим кроком до розвитку родинного бізнесу.
Від покупців зʼявився попит не лише на свіжі та консервовані овочі й фрукти, а й почали надходити запити і на заморожені сезонні продукти. Але для такого асортименту треба було морозильне обладнання. Плюс — через обстріли почались відключення електроенергії. Тому постало питання придбання генератору чи екофлоу.
«У нас не було грошей на цю техніку, а без неї ми б не змогли працювати», — говорить вона.
В цей момент Юлія натрапила у соціальних мережах на пост ГО «УкрПростір» про грантовий конкурс проєкту«ФОРСАЖ». Йдеться про започаткування власної справи.
Одразу подаватися на грант вона не поспішала, адже зовсім не мала досвіду участі в подібних проєктах. Однак подумавши, все ж наважилась. Бізнес-заявку на участь у грантовому конкурсі підтримали, Юлія придбала однокамерний холодильник, морозильну камеру та екофлоу. Крім того, «УкрПростір»допомігрозібратися з усіма питаннями. Юлія навчилася вести ФОП, рахувати податки. Вона придумала назву для продукції — «Вітамінка», створила групи в соцмережахдля того, щоби клієнтів залучали.
Співрозмовниця зізнається, що минулий рік був нелегким. Після підриву росіянами Каховської ГЕС в Нікопольському районі виникла велика проблема з водою. Її не вистачає і треба возити. Вода зі свердловин виявилась занадто солоною і від неї погоріли овочі та ягоди. Весною 2025 року несподівано вдарили сильні морози і чимало фруктових дерев вимерзли.
«Полуниця приблизно десь на 70% вимерзла. Морози вдарили пізно, коли теплиці не опалювались, бо ніхто ж не очікував, що може бути такий удар. Лише томати і огірки вродили. Коли зявилася морозильна камера, заповнила її повністю солодким перцем на продаж. Це один з найбільш популярних овочів. Його фарширують і тому попит є, але є нюанс — його не можна ні з чим іншим морозити, бо буде все зі смаком і запахом перцю», — каже вона.
Юлія говорить, що пропонує людям кожен день лише свіжий і якісний товар. Якщо так вийшло, що щось не встигли продати, то його не лишають на другий день, а воно йде на переробку.
СТРАХИ
Говорячи про страхи та ризики, підприємиця не приховує, що тоді, у 2022-му, у них з мамою були думки: «а чи не покинути все».
«Податки — це один з моїх страхів. Я боялась щось зробити не так, боялася, що мене оштрафують через моє незнання. Ще один страх — відсутність покупателів. Боялась, що не вистачить товару. Нікопольщинапостійно під обстрілами. Буває так, що ти завантажив частину товару і тут почався обстріл. Ти все кинув і побіг … Була ситуація, коли сусідка, у якої теплиця з огірками, попросила почекати півгодини, поки вона дозбирає. Чекаємо. Півгодини, година. Її немає. Набираємо. Вона плаче. Питаємо, а що сталося. Говорить, що дрон прилетів в теплицю і все знищив в мить. Дуже багато теплиць знищених. Але в такі моменти ти розумієш, що головне встигнути заховатись. Якщо люди чують, що починається обстріл, то вибігають прямо на вулиці і кричать «ховайтесь». Ще був страх не витримати конкуренції. Але це все позаду. Зараз розумію, що відкривати кіоск треба було ще в 2023 році. І моя порада тим, хто хоче, але боїться: треба наважуватись і робити. Бо «потім» може не буде, так само, як може і не настати той самий «підходящий момент», — ділиться Юлія.
Вона щиро каже, що війна заважає будувати плани, але вірить в те, що вона закінчиться. Родина б хотіла почати вирощувати нову до себе ягоду — лохину, але вона занадто вибаглива. Хотіли б займатися вирощуванням елітних сортів винограду і ще багато чим, але:
«Всі наші плани залежать від закінчення війни. Плани є, віримо в найкраще», — додала вона.
Автор фото Ольга Калінчук і ГО «Укрпростір»
Джерело: 061.ua
