Дніпровський районний суд Запоріжжя поставив крапку в одній із найдовших кримінальних справ у місті. Чоловік, якого звинувачують у вбивстві знайомого просто у дворі житлового будинку, визнаний винним за ч. 1 ст. 115 КК України — умисне вбивство. З моменту трагедії минуло понад дев’ять років.
Удар у дворі — і чоловік більше не встав
Увечері 27 вересня 2016 року на парковці біля будинку на вулиці Маршала Чуйкова (нині — Професора Толока) двоє сусідів зійшлися на з’ясування стосунків. Конфлікт між ними тривав щонайменше пів року: суперечки через автомобіль, погрози, сварки між дружинами.
Того вечора обвинувачений вийшов у двір зустрічати дружину і, побачивши сусіда з маленькою донькою, підійшов «поговорити». Розмова переросла у сварку. Удар — і чоловік упав на асфальт. Більше він не підвівся.
Очевидці — сусіди, які того вечора проходили повз, — чули, як після удару обвинувачений підійшов до тіла й сказав: «Саша, я тебе попереджав». Потім сів в автомобіль дружини, що якраз під’їхала, і зник.
Спалах підняли сусіди. Швидка прибула о 19:52 — через 22 хвилини після виклику. Лікарі констатували клінічну смерть і впродовж 20 хвилин проводили реанімаційні заходи. Але безуспішно. Смерть зафіксовано о 20:00.
Що показала судово-медична експертиза?
Судово-медичний експерт встановив, що смерть настала від відкритої тупої травми шиї — удару тупим предметом з обмеженою поверхнею в потиличну ділянку. Травма спричинила крововиливи у спинний і головний мозок, їхній набряк і зрештою смерть.
Ключовий висновок комісійної експертизи виявився нищівним для версії захисту: «весь комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитися від одного удару кулаком в обличчя з наступним падінням», як стверджував обвинувачений. Можливість виникнення смертельної травми шиї за таких обставин виключається.
Окрім рани на шиї, на тілі зафіксовано перелом кісток носа, крововилив над правим оком, садна на коліні та лобі. На місці злочину також знайшли гайковий ключ, однак слідів крові та відбитків пальців на ньому не виявлено — і суд визнав, що саме ним удар не завдавався.
«Я лише вдарив його кулаком» — версія обвинуваченого
У суді обвинувачений вину не визнав. За його словами, між ними з потерпілим особистих конфліктів не було — «ворогували лише дружини». Того вечора він нібито підійшов поговорити, але потерпілий відповідав грубо, й він «не стримався» — один удар кулаком у обличчя, потерпілий упав.
Обвинувачений також наголошував, що за тиждень до подій зняв гіпс після перелому правої руки — і фізично не міг завдати сильного удару. Щодо втечі з місця події, він пояснив просто: «злякався, не знав що робити» і понад рік переховувався за межами міста.
Суд ці аргументи відкинув. Судово-психіатрична експертиза встановила, що під час скоєння злочину обвинувачений перебував у повній свідомості, його дії були «цілеспрямованими та послідовними», жодних ознак афекту не виявлено.
Дитина бачила все
Поряд із чоловіками весь час стояла трирічна донька потерпілого. Після удару вона кричала й кликала батька — обвинувачений, за показами свідків, навіть не поглянув на дитину. Сусідка, що підбігла до місця події, забрала дівчинку до свого під’їзду.
Психіатрична експертиза дитини показала, що попри малий вік, вона дійсно сприймала те, що відбувалося. Після трагедії дівчинка замкнулася в собі, боялася ліфтів і незнайомих чоловіків, проходила курс у психолога. Згодом у неї виявили порушення ендокринної системи.
Рік переховування і ще вісім років суду
Обвинуваченого затримали лише 30 серпня 2017 року. Майже через рік після вбивства. Перед втечею він зняв номерні знаки зі свого автомобіля і залишив його на стоянці. Відеореєстратор з машини, вилученої поліцією, безслідно зник — автомобіль повернули сім’ї без нього.
Судовий розгляд тривав вісім років. Свідки плуталися у показах, забували деталі. Хтось виїхав за кордон. Один із ключових свідків — сусідка, яка безпосередньо бачила удар — на момент останніх слухань уже не могла впевнено ідентифікувати обвинуваченого, хоча під час досудового слідства одразу його впізнала.
Умисел доведено: удар у життєво важливий орган
Встановлюючи наявність умислу на вбивство, суд врахував сукупність обставин: удар було завдано в шию — життєво важливу зону; після падіння потерпілий не рухався й стогнав, що явно свідчило про загрозу його життю; обвинувачений не зробив жодної спроби допомогти — навпаки, підійшов, сказав кілька слів і спокійно сів у машину; а потім понад рік переховувався.
Суд кваліфікував дії як умисне вбивство з неконкретизованим умислом. «Обвинувачений усвідомлював суспільну небезпеку свого діяння і свідомо допускав настання смерті потерпілого», — ідеться в вироку.
Варто зазначити, що на момент вчинення злочину обвинувачений уже мав судимість — у лютому 2016 року його засудили за збут наркотиків до п’яти років позбавлення волі з випробувальним терміном.
Родина чекала справедливості 9 років
Мати загиблого розповіла суду, що прибігла до двору за п’ять хвилин після дзвінка невістки — і застала сина без свідомості, під головою — калюжа крові. Швидку чекали близько 40 хвилин.
Його колишня дружина після трагедії змушена була «працювати на кількох роботах, майже не бачивши дітей». Цивільний позов про відшкодування шкоди обвинувачений визнав лише частково — погодився компенсувати витрати на поховання, але заперечив проти розміру моральної шкоди. Під час перебування в СІЗО його мати пропонувала потерпілій гроші, однак та відмовилася, вимагаючи всю суму одразу.
Остаточний вердикт суду — 12 років неволі.
Читайте також: Росіяни полюють з дронів по автівках на Запоріжжі: загинула людина
Більше новин в телеграм: t.me/forpost_zp