24 лютого 2022 року мешканці Запоріжжя та області прокинулись від гучних вибухів та вперше почули повітряну тривогу, яка була справжньою, а не навчальною. З того часу пройшло чотири роки — 1462 дні. Підводити підсумки, на жаль, зарано, адже війна триває. Але пропонуємо пригадати, яким був четвертий рік війни.
Згідно даних статистики повітряних тривог з 24 лютого 2025 року по 23 лютого 2026 року сирени в області вмикались 1768 разів. Якщо на початку 2025-го військова адміністрація писала про десятки “шахедів”, які атакують регіон, то зараз їх сотні на добу.
Навіть сьогодні вночі окупаційна армія атакувала місто ударними дронами, руйнуючи будинки і людські долі. Це фото зроблено на початку 2025-го. Ось так виглядала одна з “шахедних” атак на наше місто.
Четвертий рік війни перетворив на “сіру” зону Степногірськ, Гуляйполе. А Гуляйпільський напрямок фронту взагалі тепер посідає друге місце за кількістю штурмів. Показник ворожих атак на цій ділянці фронту виріс майже вдвічі. Наші військові відбивають атаки, знищують ворога, виявляють диверсантів, але фронт рухається.
Через погіршення безпекової ситуації в минулому році кілька разів оголошувалась примусова евакуація родин з дітьми. Наразі вже немає людей у Малокатеринівці, виїхали родини, в яких виховуються діти і з Кушугума. Цивільне населення вивозили з Оріхова та Гуляйполя. З останнього — людям доводилось виходити і пішки йти по 10 км, адже заїхати до населеного пункту неможливо. З громад Запорізького району поліція та волонтери ледь не кожен день вивозять літніх людей. Евакуація проходить під звуки вибухів і під постійною загрозою атаки БПЛА.
Якщо спочатку війни ми писали про те, що наші аграрії виходять в поля у броніках і касках, то минулого року — виходили з антидроновими рушницями та РЕБом на тракторах.
Більше того, сільгоспвиробники Василівського, Пологівського та частково Запорізького районів не змогли провести посівну кампанію на 2026 рік.
Кожної весни, навіть в часи повномасштабки, ми готували репортажі про те, як печуть паски на Великдень у Запоріжжі. Ми писали про місцеву пекарню “Врожай” та її працівників, які виїхали з окупованих території чи громад, які перебувають постійно під обстрілами. В минулому році пекарня закрилася, бо не витримала блекаутів і конкуренції.
В області побудували 19 підземних шкіл, в яких кожен день навчається близько 25 тисяч дітей.
Відновили кілька багатоповерхівок, зруйновані під час ворожих атак. Відновили травматологічний корпус 5-ї лікарні, почали будівництво нового хірургічного корпусу дитячої лікарні, прикрасили стіни деяких будинків муралами.
В минулому році ворог намагався забрати у нас центральний автовокзал, скинувши на нього КАБ в момент, коли звідти мали виїжджати рейсові автобуси. Але попри атаки та руйнування він працює.
російський «Шахед» влучив в один з цехів волонтерського центру «Паляниця» та знищив його. Саме це місце у 2022 році стало справжнім центром спротиву. Тут виготовляли протитанкові їжаки, буржуйки, бронежилети … центр навіть неофіційно охрестили «оборонним підприємством». Після атаки БПЛА розбирати завали зібрались небайдужі містяни та волонтери.
На “Дереві пам’яті”, встановленому в Дніпровському районі міста, додались “гілки” з дзвіночками, які символізують голоси загиблих захисників і захисниць.
В червні на острові Хортиця у Запоріжжі, біля історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» було відкрито пам’ятний знак на честь загиблого «кіборга», історика та захисника В’ячеслава Зайцева (позивний «Хортиця»). Меморіал у формі меча в камені встановлено на місці, яке він щиро любив, яким надихався та жив.
У ніч на 29 липня 2025 року армія РФ завдала авіаудару КАБами по Біленьківській виправній колонії №99 (Запорізька область). Загинуло 17 засуджених, понад 40 отримали поранення, зруйновано їдальню та пошкоджено штаб. Після трагедії, яка сталася на річницю теракту в Оленівці, Міністерство юстиції розпочало обов’язкову евакуацію засуджених із Запорізької області.
Попри близькість фронту та посилення обстрілів на Хортиці відтворити стародавній процес будівництва човна-довбанки. Працівники заповідника зробили зі стовбура сторічної тополі човен-моноксил, намагаючись максимально дотримуватися давніх технологій і використовувати здебільшого старовинний інструмент, наприклад, сокири XVI століття.
Також влітку тут працювала міжнародна археологічна експедиція. Фахівці Національного заповідника «Хортиця» спільно зі шведськими колегами досліджували та рятували дерев’яні човни ХVIII ст, знайдені на березі Дніпра.
Восени біля пагорба “Єдності” 55 юнаків і дівчат із різних куточків області були посвячені до юнацького руху “Байда”, який започатковано поліцією Запоріжжя під час повномасштабної війни. Під звуки тулумбасів та вогні смолоскипів хлопці та дівчата обіцяли популяризувати українські традиції та бути вірними народу України.
У Запоріжжі створили першу футбольну команду для ветеранів та цивільних, які втратили кінцівки. Наше місто стало 15-м регіоном в країні, де проводяться тренування з ампфутболу.
За чотири роки війни область тимчасово втратила понад 75% території і найстрашніше — втратила 813 мирних людей, з яких 45 — діти. Їх вбили російські дрони, ракети, бомби. В останню путь чимало з них проводжали також під звуки сирен.
За четвертий рік війни наше місто пережило тисячі атак. Були зруйновані вщент та понівечено сотні будинків, авто, торговельних центрів. Якби ми обрали хоча б по одному кадру з кожної атаки, то це був би величезний репортаж про біль. Проте сьогодні ми хочемо сказати, що ми живемо, вчимось, будуємо, стаємо сильнішими і головне — пам’ятаємо.
Джерело: 061.ua
