Із перших років незалежності Анатолій Шевченко віддає себе громадській роботі – у регіональному осередку Спілки офіцерів України, Соціалістичній партії, Партії захисників України, антикорупційних громадських організаціях. Він був активним учасником трьох революцій – «України без Кучми», Помаранчевого майдану та Революції Гідності, неодмінним учасником всіх запорізьких майданів 2013-2014 рр., зокрема, і трагічного дня 26.01.2014 р.
Справою всього життя Анатолія Шевченка стала боротьба з корупцією та захист простих людей. Він вів резонансні розслідування масштабного розкрадання зрошувальних систем у нашій області за потурання колишніх керівників обласної державної адміністрації, пов’язаних із одним ну дуже індустріальним банком. активну антирейдерську діяльність, відстоювання прав працівників ліквідованих комунальних підприємств.
У Анатолія не існувало закритих засідань, обмеженого доступу та зручних запитань для чиновників. Він не засідав у президіях, не отримував великих нагород, жив на маленьку пенсію, а до Запоріжжя добирався електричкою. Але звичайні люди цінували та поважали Анатолія Шевченка, неодноразово обираючи його депутатом обласної, Василівської районної та міської рад.
Він емоційно переживав окупації Василівки та вимушену евакуацію.
Анатолія Шевченка поховали 9 березня 2026 року у селі Іверському Солонянського району Дніпропетровської області, де він жив останнім часом.
Спить із Миром, пане Анатолію! Ваша боротьба триватиме у кращому світі…